Із Чернівецького апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи № 725/215/25 за позовом …. до …, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Тернопільської міської ради про розірвання шлюбу.
З метою встановлення фактичних обставин справи, розгляд даного питання відбувся на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Тернопільської міської ради.
За результатами розгляду встановлено, що 09.01.2025 … звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівців із позовом до …, у якому просив:
- розірвати шлюб, укладений 29.01.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції;
- за взаємною згодою батьків … та …., після розірвання шлюбу, спільного сина …, 11.11.2017 року народження, залишити проживати та передати на самостійне виховання та утримання батька ….
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12.02.2025 у справі № 725/215/25 шлюб між ... та …, зареєстрований 29.01.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис № 53, розірвано.
Спільного сина …, 11.11.2017 року народження, залишено проживати та перебувати на самостійному вихованні та утриманні батька …, 15.01.1983 року народження.
01.02.2026 Військовою частиною … подано до Чернівецького апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій представник апелянта просить скасувати вищевказане рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту, що …. самостійно виховує та утримує спільного сина …, 11.11.2017 року народження, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цієї частини позову відмовити.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 30.03.2026 у даній справі залучено до участі у справі № 725/215/25 за позовом ... до … про розірвання шлюбу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Тернопільської міської ради, як орган опіки та піклування та зобов`язано надати висновок про розв`язання спору між сторонами щодо участі батьків у вихованні дитини.
Встановлено, що …. та … (до шлюбу «…») … уклали шлюб, який зареєстрований 29.01.2009 Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис № 53.
У шлюбі у сторін народився син …, 11.11.2017 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-НМ № 338277, виданим 16.11.2017 Виконавчим комітетом Крихівецької сільської ради Івано-Франківської області.
27.12.2024 … отримав від …. нотаріально посвідчену заяву (реєстровий номер №2928), в якій мати повідомляє, що їхній спільний син …, 11.11.2017 року народження, буде перебувати на самостійному та одноособовому вихованні батька …., оскільки мати … виїжджає за кордон для створення нової сім`ї і не братиме участі в утриманні та вихованні сина …, 11.11.2017 року народження.
Як вбачається із матеріалів справи, батько дитини (позивач), …, призваний до лав Збройних Сил України за мобілізацією і на даний час проходить військову службу у військовій частині ….
Батько дитини, …, на засідання комісії з питань захисту прав дитини не з’явився. Направив заяву, у якій вказав, що не має можливості прибути на засідання, оскільки проходить військову службу за мобілізацією у складі Збройних Сил України. Під час телефонної розмови батько повідомив, що спільний син на даний час проживає із матір’ю …. у його квартирі у м. Івано-Франківськ.
Мати дитини, …, на засідання комісії не з’явилася. Під час телефонної розмови пояснила, що не має змоги бути присутньою на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, оскільки проживає разом зі спільними з позивачем дітьми (молодшим сином …, 2017 року народження, та старшою 15-річною донькою) у м. Івано-Франківськ. Зазначила, що не заперечує проти проживання сина разом із батьком, однак наразі це неможливо у зв’язку з проходженням батьком дитини військової служби. Також вказала, що вони дійшли спільної згоди щодо проживання дітей, а саме домовилися про те, що після розірвання шлюбу молодший син проживатиме разом із батьком, а старша донька з матір’ю.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 Сімейного кодексу України, а за приписами частини другої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із статтею 157 Сімейного кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до частини першої статті 15 Сімейного кодексу України, сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 Сімейного кодексу України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
У постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22 Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши наведені положення закону, зробила такі висновки.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 Сімейного кодексу України). Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в Сімейному кодексі України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу можливості користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 Сімейного кодексу України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Окрім цього, слід зазначити, що нормами Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», а також Положенням про управління сім’ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, Положенням про службу у справах дітей управління сім’ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради та Положенням про комісію з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради не передбачено надання висновку щодо встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини.
Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Сімейним кодексом України, ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини від 24.04.2026 № 198, виконавчий комітет міської ради
вирішив:
1. Відмовити у наданні висновку органу опіки та піклування щодо розв’язання спору в частині встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини.
2. Управлінню сім’ї, молодіжної політики та захисту дітей направити дане рішення до Чернівецького апеляційного суду.
3. Роз’яснити … право оскаржити дане рішення, відповідно до ч. 1 ст. 78, ч. 3 ст. 79, ст. 80 Закону України «Про адміністративну процедуру», в судовому порядку.
4. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Володимира Дідича.