Відповідно до частин першої і третьої ст. 18 Лісового кодексу України від 21 січня 1994 року № 3852-XII (далі – ЛКУ) об’єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Довгострокове тимчасове користування лісами – засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов’язані своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів (п. 5 частини другої ст. 20 ЛКУ).

Згідно з п. 256.1 ст. 256 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі – юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи – підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів, зокрема, є використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт (п.п. 256.2.5 п. 256.2 ст. 256 ПКУ).

За здійснення використання корисних властивостей лісів відповідно до п. 256.10 ст. 256 ПКУ ставки рентної плати встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Пунктом 18 Примірного договору довгострокового тимчасового користування лісами, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.09.2012 № 551, передбачено встановлення у гривнях рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів відповідно до рішень обласних та Київської міської рад.

Пунктом 257.1 ст. 257 ПКУ встановлено, що базовий податковий (звітний) період, зокрема, для рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів дорівнює календарному кварталу.

З урахуванням норм п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 та п.п. 257.3.5 п. 257.3 ст. 257 ПКУ платник рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, подає до контролюючого органу за місцезнаходженням лісової ділянки за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, податкову декларацію, яка містить, зокрема, додаток з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів.

Форма податкової декларації з рентної плати (далі – Декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 719.

Невід’ємною частиною декларації є відповідні додатки. Зокрема, розрахунок з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) здійснюється у Додатку 9 до Декларації (далі – Додаток 9).

Сума податкових зобов’язань з рентної плати, визначена у Декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої Декларації (абзац перший п. 257.5 ст. 257 ПКУ).

Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми рентної плати, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році, крім сум рентної плати, сплачених відповідно до підпунктів «а» і «б» п.п. 256.11.6 п. 256.11 ст. 256 ПКУ (абзац другий п. 257.5 ст. 257 ПКУ).

Отже, фізична особа – тимчасовий лісокористувач, яка не є суб’єктом господарювання, самостійно обчислює квартальну суму податкового зобов’язання з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів виходячи із річної суми рентної плати, визначеної в договорі довгострокового тимчасового користування лісами.

В Декларації та Додатку 9 сума податкових зобов’язань з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів відображається щоквартально рівними частинами від суми рентної плати, зазначеної в договорі довгострокового тимчасового користування лісами та сплачується протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання Декларації.

 

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області