Романюк Микола Леонідович – 45-річний український військовий, стрілець-снайпер десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини А2582. Загинув 20 січня 2026 року в районі населеного пункту Вишневе Синельниківського району Дніпропетровської області під час виконання бойового завдання.

Народився Микола Романюк 18 вересня 1980 року на Хмельниччині, де минули його дитинство та юність. Згодом він переїхав до Тернополя, який став для нього рідним домом. Тут він жив і працював, здобувши повагу колег своєю сумлінною вдачею.

Микола Романюк був людиною тихої праці та великої доброти. Чесний, щирий і завжди готовий прийти на допомогу сусідам — таким його знали й цінували. Він мав «золоті руки», дуже любив господарювати й знаходив справжню радість у роботі на землі.

Був призваний на військову службу за мобілізацією 30 жовтня 2025 року. Ставши на захист України, Микола служив стрільцем-снайпером десантно-штурмового батальйону. Побратими згадують його як надзвичайно надійного воїна, який у найважчі хвилини бою залишався зосередженим та вірним присязі.

29 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині життя захисника обірвалося. Микола Романюк загинув, залишаючись вірним військовій присязі на вірність українському народові.

У глибокій скорботі залишилися рідні, друзі та бойові побратими.

Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 2026 року, за мужність та відданість Микола Романюк посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».

Світла пам’ять про Героя назавжди житиме в наших серцях.