Костишин Юрій Любомирович – 48-річний український військовий, молодший сержант, майстер-номер обслуги першої гармати артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини А3215, псевдо «Кіт Характерник», український фотограф, письменник, митець. Помер 15 грудня 2025 року в лікарні міста Запоріжжя від отриманої вибухової травми під час бойових дій на Дніпропетровському напрямку.
Юрій Костишин народився 10 березня 1977 року у місті Тернополі. Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі №9, закінчив географічний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Працював інспектором Державної екологічної служби, продавцем-консультантом з електротехніки.
Під час війни на Донбасі в часи АТО Юрій Костишин в 2015 році добровільно пішов на фронт і став до лав Збройних сил України в складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Потім певний період часу продовжував службу за контрактом у 44-й окремій артилерійській бригаді.
З початком повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року Юрій знову пішов воювати - був серед перших добровольців, які зголосилися стати на захист нашої держави. Із побратимами обороняв Київ, був у найгарячіших точках Донбасу, згодом - у 44-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола - у Житомирській, Донецькій, Запорізькій, Сумській областях, на кордоні з Курщиною. Неодноразово отримував контузії, але щоразу повертався до служби.
Мав позивний «Кіт Характерник». Як якось розповів сам Юрій в одному з інтерв’ю: «Позивні, як правило, не просто так даються. Це не так, що от я собі вибрав. Я ще в школу як ходив, однокласники мене називали «Котом». Я не знаю, звідки вони це взяли. Потім в університеті — передлітня пора, був кінець пари, прочинене вікно, і я щось «закемарив». Хтось зайшов і каже: «От кіт на осонні спить». І воно так і там продовжилося. А «Характерник» додалося – це небажання бути дотичним до чогось химерного. Може, воно так підсвідомо вийшло».
Під час бойових днів Юрій Костишин почав фотографувати природу, життя побратимів та сцени повсякдення на фронті — на телефон. Це стало для нього не лише документуванням війни, а й своєрідним емоційним способом «врятувати себе» від жаху бойових днів.
Його світлини набули великої популярності — збирали сотні реакцій у соцмережах, а пізніше стали частиною персональних виставок як в Україні, так і за кордоном - у Львові, Тернополі, Києві, Вільнюсі (Литва).
Як письменник, Юрій був також автором арт-книги «Абидобраніч. Книга світлин та емоцій» — збірки фронтових фотографій і текстів. Його роботи та фотографії увійшли до арт-буку #4.5.0, поетичних збірок «Три медалі в шухляді», «Критик до народу», а одна світлина навіть стала частиною музичного релізу «Руїна».
Тексти Костишина також з’являлися у благодійних проєктах і антологіях, зокрема «ГОЛОСИ» — антологія військових письменників. Він також брав участь у аудіозбірці «Незламні», де декламував вірші.
Мріяв у майбутньому стати фотожурналістом для журналу National Geographic, оскільки вважав фотографію способом емоційної врівноваженості навіть серед війни, оскільки, за його словами, «Фото — це світ, куди можна втекти».
Загинув Юрій Костишин 15 грудня 2025 року. Його життя обірвалося в лікарні швидкої допомоги міста Запоріжжя від травми в результаті вибуху, отриманої 10 грудня 2025 року в районі населеного пункту Діброва Синельниківського району Дніпропетровської області, під час виконання бойового завдання та службових обов’язків із захисту територіальної цілісності та сувернітету України.
Юрія пам’ятають як мужнього захисника, щирого друга, талановитого митця, який умів бачити красу навіть у хаосі війни і надихав інших через свої фотографії та слова. Його творчість продовжуватиме жити у виставках, книжках та онлайн-спільнотах, а ім’я стало символом поєднання мужності і мистецтва, сміливості та чуттєвості.
Похований 17 грудня 2025 року на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища у місті Тернополі.
Залишилися мама Ольга Михайлівна, брат Михайло, дружина Людмила, донька Дарина.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 19 грудня 2025 року, Юрій Костишин посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин Тернополя».
Вічна пам’ять, шана і вдячність справжньому патріоту, людині, яка так любила світ довкола – людей, рідне місто, рідну землю, яка вміла бачити і цінувати її красу, помічати важливе у найдрібніших деталях і показувати це іншим. Щирі співчуття родині і усім, хто знав Юрія…