Гавришко Федір Володимирович – 36-річний український військовий, старший сержант, командир відділення управління штабу батальйону взводу звʼязку механізованого батальйону військової частини А0998, позивний «Федеріко». Загинув 5 листопада 2025 року в місті Дружківка Краматорського району Донецької області.
Народився Федір Гавришко 27 вересня 1989 року в місті Тернополі. Навчався в тернопільських школах № 5 та №2. Здобув професію оператора компʼютерного набору у ВПУ №3, - викладачі згадують його легку вдачу та чудовий каліграфічний почерк.
Строкову службу проходив у в/ч Т0500 (Державній спеціальній службі транспорту та зв’язку України). Потім працював на пилорамному підприємстві в Тернополі.
В 2014 році з перших днів Федір вирушив добровольцем у зону АТО, де пройшов шлях від солдата до сержанта та начальника радіостанції. Влітку 2016 року звільнився зі служби, щоб допомагати їхньому онкохворому батькові. Та, на жаль, диво не відбулося, і менше, ніж за рік, тата не стало.
Федір обожнював прогулянки набережною Тернопільського ставу та парком, бо саме там йому вдавалося приводити до ладу думки та відпочивати душею. Мав золоті руки, відтак намагався знайти свій життєвий шлях у Києві та на заробітках у Швеції. Проте його думки і душа залишалися в армії, тому після пандемії підписав контракт із 24-тою бригадою, в якій служив до останнього подиху.
Повномасштабне вторгнення Федір із побратимами зустрів у місті Золоте Луганської області. Вони до останнього обороняли цей населений пункт та виконували завдання, проте після взяття Золотого ворогом у кільце, хлопці були змушені покинути його невеликим пішим коридором уночі.
Свій бойовий шлях Федір Гавришко пройшов на багатьох гарячих напрямках - Донецький, Луганський, Херсонський, Запорізький, Миколаївська область. Зокрема, воював у містах Бахмут, Констянтинівка, Словʼянськ, Торецьк.
Під час проходження служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони – впевнений, надійний, знаючий, компетентний, відповідальний.
Федір знав мільйон жартів та анекдотів, був душею компанії. «Завжди усміхнений, позитивний, а улюблена фраза «Та все буде добре», котру він говорив так легко, створювала переконаність, що ти віриш у неї, віриш йому», - згадують друзі. Був надзвичайно добрий, завжди приходив на допомогу у скрутну хвилину, чого б йому це не коштувало. Друзі та близькі все дивувалися, як пройшовши складний життєвий шлях та війну, Федір зміг зберегти у собі саме ту щиру і непідкупну віру в людей, у краще майбутнє.
Загинув Федір Гавришко 5 листопада 2025 року на Донецькому напрямку, виконуючи бойове завдання.
У здобутку воїна-Героя – відзнака Командувача Сухопутних військ Збройних сил України «За Звитягу», відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнака Начальника Генерального штабу Збройних сил України – нагрудний знак «Учасник АТО», нагрудний знак «Ветеран війни», відзнака 6 ОМПБ «Збруч», подяка командувача військової частини ВО122 за зразкове виконання службових обов’язків.
Похований 11 листопада 2025 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на Микулинецькому кладовищі.
Залишились сестра Світлана та племінниця Тесса.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 19 грудня 2025 року, Федір Гавришко посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
Вічна пам’ять і слава Герою – справжньому патріоту – відданому, щирому, справжньому громадянину, який не вагаючись, поклав своє життя за волю, незалежність та Перемогу України.