Буда Андрій Володимирович – 43-річний український військовик, солдат, водій кулеметного відділення кулеметного взводу військової частини А3715, український історик, громадський діяч, пластун. Загинув 10 грудня 2025 року поблизу населеного пункту Свято-Покровське Бахмутського району Донецької області.
Андрій Буда народився 21 червня 1982 року в селі Тихотин Рожищенського району Волинської області. Зростав у Тернополі. Навчався у Тернопільській загальноосвітній школі № 2.
У 1993 році в 11-річному віці вступив до організації «Пласт». Був активним учасником пластового руху, належав до 29-го куреня імені Юрія Старосольського. Пластову присягу склав 1 листопада 1998 року. За час свого перебування в «Пласті» здобув ступінь пластуна-розвідувача. Після досягнення повноліття, у січні 2000 року, перейшов до старшого пластунства.
8-10 лютого 2002 року Андрій пройшов «Крайовий вишкіл впорядників» (число 55), що дало йому право займатися виховною роботою в «Пласті». Згодом став одним із відомих тернопільських пластових виховників. Очолював гурток юнаків «Сірі вовки», в якому виховувались майбутні Герої України Віктор Гурняк і Віталій Дерех, які загинули під час російсько-української війни.
Активний учасник пластового життя. Організатор та співорганізатор низки пластових вишколів, таборів, змагань та заходів. Один із сподвижників індіанського пластування та розвитку мандрівництва, зокрема через крайовий табір «Говерля». Періодично був членом станичних старшин Тернопільського «Пласту».
В 2004 році Андрій закінчив історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Працював у Християнському колегіумі імені Патріарха Йосипа Сліпого учителем історії. Навчався в аспірантурі Львівського національного університету імені Івана Франка, досліджував історію «Пласту», писав дисертацію про розвиток пластової преси та однострою.
Потім працював в Тернопільському обласному центрі охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини «Подільська археологія».
Захоплювався написанням віршів, малюванням, читанням, археологією, історією та гірськими мандрами. Творчий, скромний, талановитий, веселий, надійний, добрий і талановитий, з тонким почуттям гумору. Великий любитель природи та гір. Легко знаходив з усіма спільну мову, вмів і любив спілкуватися з молоддю і значною мірою вважав це своїм покликанням – ділитися важливим з поколінням, яке підростає, надавати підтримку, передавати ціннісні орієнтири, доводити істини і переконувати власним прикладом.
Яскраво демонстрував свою громадянську позицію - активний учасник рухів «За правду!» та «Спротив», акції протесту «Україна без Кучми», Помаранчевої революції та Революції Гідності.
У 2014 році з початком АТО долучився до сил оборони України. Учасник бойових дій на Сході в складі 6-го батальйону Територіальної оброни «Збруч». Брав участь у військових діях з оборони Маріуполя, ніс службу на Херсонщині, прикриваючи дороги з Криму.
Після демобілізації в 2015 році повернувся до Тернополя, працював менеджером у книгарні «Є».
У 2017 році підписав контракт і вступив до 10-ї гірсько-штурмової бригади, виконував бойові завдання поблизу Попасної на Луганщині. Після цього працював у представництві Датської Ради у справах біженців в Україні на посаді сапера (гуманітарне розмінування) у Донецькій і Луганській областях.
З початком повномасштабного вторгнення, з 25 лютого 2022 року, знову долучився до лав Збройних Сил України і продовжив службу в 10-ї гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Обороняв Лисичанськ і Слов’янськ на Донеччині.
Три роки служив у роті вогневої підтримки, у протитанковому взводі, який мав на озброєнні «Корсари», «Фаготи», «Джавеліни». З травня 2025 року пройшов навчання і літав на важких нічних дронах.
Життя Андрія Буди обірвалося 10 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Свято-Покровське Сіверської міської громади Бахмутського району Донецької області. Воїн загинув внаслідок атаки ворожого дрона.
Друзі, знайомі та побратими наголошують, що це велика втрата для України, адже Андрій був справжнім патріотом, надійним побратимом та товаришем.
За період участі в АТО та повномасштабній війні Андрій Буда отримав дев’ять відзнак та нагород. Серед них, відзнаки Президента України «За участь в Антитерористичній операції» та «За оборону України», відзнака Міністерства оборони України «За зразкову службу», Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та Залізний пластовий хрест (посмертно).
Похований 14 грудня 2025 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
Залишились батьки, сестра, племінники.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 19 грудня 2025 року, Андрій Буда посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
Дякуємо і низько кланяємось за подвиг, за життя, покладене на вівтар України та її сучасної історії.