Рудий Ігор Євгенович – 47-річний український військовик, солдат, водій-електрик 3-го механізованого батальйону 42 окремої механізованої бригади військової частини А4667. Позивний «Рудий». Загинув 24 листопада 2025 року у селі Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Народився Ігор Рудий 13 листопада 1978 року в селі Йосипівка Тернопільського району (тепер Великоберезовицької громади) Тернопільської області.
У 1993 році закінчив Йосипівську восьмирічну школу і вступив до Збаразького ПТУ.
Батько Ігоря був музикантом, і син продовжив цю родинну традицію, брав участь у різноманітних музичних конкурсах.
Відслужив в армії, працював в місті Тернополі на бетонному заводі. В жовтні 2004 року одружився.
Коли для України настали важкі часи повномасштабного вторгнення, Ігор без вагань став на захист рідної Батьківщини. Отримав повістку в березні 2023 року, пройшов медичну комісію і долучився до лав Збройних Сил України. Військову підготовку проходив у Франції.
Служив у військовій частині А4667, ОМБр імені Героя України Валерія Гудзя 3-го механізованого батальйону, за посадою - водій-електрик.
Самовіддано виконував обов’язок воїна, захищаючи рідну землю на найгарячіших напрямках: Донецькому (Часів Яр, Краматорськ), Харківському (Циркуни, Михайлівка) та Дніпропетровському (Шахтарське, Дмитрівка, Новопавлівка).
Побратими знали його за позивним «Рудий» - як мужнього, сміливого та надійного воїна, справжнього патріота, людину з великим серцем та незламною волею.
За сумлінне виконання бойових завдань, до Дня Збройних Сил України Ігор Рудий був нагороджений грамотою командира військової частини.
Загинув під час виконання бойового завдання 24 листопада 2025 року у селі Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
У мирному житті Ігор Рудий був турботливим і люблячим чоловіком для своєї дружини Марії, а також люблячим батьком для сина Олександра та доньки Анни, працьовитою, щирою людиною. Для родини - опора, для друзів - вірний товариш, для України - справжній Герой.
Похований 1 грудня 2025 року у селі Байківці на масиві Гаї-Ходорівські, де збудував будинок і проживав останні два роки, на Тернопіллі.
Залишилися дружина Марія та діти — син Олександр і донька Анна.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 19 грудня 2025 року, Ігор Рудий посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя.
Герой навіки залишатиметься частиною історії України, захищаючи її свободу і незалежність… Його відвага, жертовність та незламна воля стали символами справжнього патріотизму, про які зберігатимуть пам’ять рідні, друзі, знайомі Воїна-Захисника... Вічна шана! Вічна слава Герою!