Барладин Віталій Михайлович – 35-річний український військовик, солдат, старший сапер-оператор безпілотних літальних апаратів інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини А1815. Загинув 3 грудня 2025 року в селі Кияниця Сумського району Сумської області.
Віталій Барладин народився 7 березня 1990 року у Тернополі. Навчався у загальноосвітній школі № 15, згодом — у Тернопільському вищому професійному училищі № 10, де здобув фах столяра. Але дуже швидко Віталій зрозумів, що така спеціальність його мало цікавить, оскільки мав величезне захоплення комп’ютерами. Тому пройшов ряд курсів, що дало можливість працювати з комп’ютерною технікою професійно.
Здобуті знання і вміння Віталій застосовував, працюючи оператором відділу програмного та апаратного забезпечення Тернопільського національного медичного університету. Також був оператором-комп’ютерником на кафедрі медсестринства. У той час активно долучився до забезпечення трансляції телемосту між Тернополем і США в рамках міжнародної наукової конференції, за що потім був відзначений грамотою як почесний працівник університету та за внесок у розвиток і популяризацію навчального закладу на міжнародній арені.
Також пробував проявити себе і в інших сферах діяльності: працював таксистом, в охоронній фірмі «ВанБест», у патрульній поліції міста Яворова.
Віталій був різнобічною та творчою особистістю. Його захопленням було написання віршів, серед яких, зокрема, «Пісня до мами», «Солдати», у яких він щиро передавав свої почуття, любов до рідних і глибоке усвідомлення воєнної дійсності. Він був надзвичайно щирим і добрим, порядним і чесним. Дуже любив, поважав і цінував свою маму - Любов Георгіївну.
Після початку повномасштабного вторгнення, з 7 серпня 2022 року, Віталій без вагань став на захист Батьківщини. Він рішуче і впевнено тоді сказав мамі: «Хто, як не я, я мушу захищати своїх рідних і наш рідний Тернопіль, щоб вороги не вдерлися до нашого міста. Буду до кінця стояти!».
Під час військової служби виконував бойові завдання на посаді старшого сапера, оператора безпілотних літальних апаратів. Служив на найскладніших ділянках фронту — під Бахмутом і Покровськом. Його посада вимагала високої відповідальності, професійності та мужності, адже кожне завдання було пов’язане з постійним ризиком для життя. А навики роботи з технікою, з комп’ютерами Віталію дуже стали у пригоді під час служби.
Віталій дуже любив живу природу, особливо котів, пташок. На передовій з ним навіть був котик, якого назвав «Чебурек». Якось після одного з обстрілів кіт навіть врятував воїну життя, бо завдяки малому пухнастому другові побратими знайшли Віталія, коли його присипало землею.
Віталій був мужнім, сміливим і відданим воїном, надійним товаришем, справжнім патріотом. За словами матері, він глибоко відчував свій обов’язок — захищати рідний дім, свою землю і людей.
3 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині Віталій Барладин загинув. До останнього подиху воїн залишався вірним військовій присязі, Україні та своїм побратимам.
Похований 13 грудня 2025 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
Залишились мама Любов Георгіївна Носок, бабуся Олена Миколаївна Онуферко, брат Олександр Михайлович Барладин, наречена Наталя, похресниця Іванка Барладин, яку він дуже любив, сестри матері - Любов Василівна і Любов Михайлівна.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 19 грудня 2025 року, Віталій Барладин посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
Подвиг Воїна-Захисника назавжди буде вписаний в історію Тернополя з шаною і вдячністю. Низький уклін і вічна пам’ять Герою!