Войнаровський Сергій Сергійович – 42-річний український військовик, солдат, водій електрик-моторист відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних систем десантно-штурмового батальйону військової частини А0281, позивний «Терен». Загинув 15 листопада 2025 року в районі населеного пункту Сергіївка Покровського району Донецької області.
Народився Сергій Войнаровський 28 серпня 1983 року в селі Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільської області.
Навчався в Великоглибочецькій загальноосвітній середній школі І-ІІІ ступенів імені Ярослава Стецька Тернопільської районної ради Тернопільської області. Після школи вступив до Тернопільського вищого професійного училища № 4 імені Михайла Паращука та здобув професію зварювальника.
Потім навчався у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя на факультеті інженерії машин, споруд та технологій (2010 рік випуску).
У 2008 році одружився з коханою Оксаною, і жив із родиною в Тернополі. У 2011 році у пари народився син Святослав. Сергій дуже любив свою сім’ю, весь вільний час присвячував найріднішим – дружині та синові. Прогулянки, спільні поїздки і просто перебування разом, втрьох, було для Сергія найважливішим, і сім’я була у нього на першому місці.
Тривалий час працював у Тернополі зварювальником на фірмі «ВЕСТ», а пізніше був оформлений приватним підприємцем і продовжив працювати за професією. Дуже любив свою роботу, у якій знайшов покликання, – це була і робота, і водночас хобі, адже отримував задоволення від того, що робив, від своєї діяльності.
З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій ходив зварювати «їжаки», плести сітки, бо хотів бути корисним своїй Батьківщині. І водночас всім серцем прагнув негайно стати на її захист, адже усвідомлював, що як справжній син своєї землі повинен захищати рідну неньку-Україну. І вже 10 березня 2022 року Сергій був призваний до лав Збройних Сил України.
«Як пішов воювати, то казав нам: я йду захищати тебе, сина, матір, нашу Батьківщину. Я буду йти до кінця, робити все можливе, будь-якою ціною, щоб колись не воював наш син. Мій чоловік – душа моя. Він був для мене всім – і братом (якого в мене не було), і чоловіком, і другом. Дуже добра людина, він завжди був підтримкою для нашої сім’ї. Ніколи не любив, щоб люди, особливо я і син, опускали руки, в таких випадках завжди підтримував і казав, що все буде гаразд. І це слово – «гаразд», для нас було і досі залишається підтримкою, стимулом, надає сил жити далі. Сергій був дуже оптимістичним, позитивним. Навіть у свої останні дні завжди нас заспокоював і вірив у краще. Він був людиною з відкритим серцем, дуже різнобічно розвиненим, начитаним та мудрим», – розповіла дружина Героя Оксана Ярославівна.
Загинув Сергій Войнаровський 15 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання, відданий військовій присязі на вірність Українському народові поблизу населеного пункту Сергіївка на Донеччині.
Похований 22 листопада 2025 року в рідному селі Великий Глибочок Білецької громади Тернопільської області.
Залишилася дружина Оксана Ярославівна, син Святослав, батьки – мама Надія Василівна та Сергій Вікторович, сестра Любов та її родина – чоловік Володимир, донька Віра і синочок Святослав, та батько дружини – Ярослав Йосипович.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 19 грудня 2025 року, Сергій Войнаровський посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
Вічна та світла памʼять незламному захиснику України, воля, відвага та жертовність якого є символом справжнього патріотизму. Низький уклін і вдячність Героєві.