Сніберко Богдан Валерійович – 33-річний український військовий, солдат, водій зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини А 7169. Помер 14 листопада 2025 року в місті Тернополі.
Богдан Сніберко народився 03 серпня 1992 року в селищі міського типу Володимирець Володимирецького району Рівненської області. В 1996 році сім’я переїхала до Тернополя. Відтоді і розпочалась біографія Богдана, пов’язана із нашим містом, яке відтоді стало для нього рідним.
Навчався в ЗОШ №28, а після школи вступив до Тернопільського вищого професійного училища №4 імені Михайла Паращука, де отримав професію електрогазозварювальника.
В Тернополі працював на ТОВ «Завод «Ремпобуттехніка», але найбільше часу робота була закордоном (Польща, Італія, Швеція).
17 жовтня 2020 року одружився з коханою Анастасією, та дітей подружжя мати ще не встигло.
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, з 18 квітня 2022 року, Богдан добровільно пішов воювати. Служив у 105 бригаді ТРО, частина А7169. З липня 2022 року до червня 2023 року захищав Україну спочатку на Сумському напрямку, а потім - у Куп’янському районі на Харківщині.
За відмінну службу, героїзм та відданість Батьківщині отримав медаль «Учасник бойових дій» та медаль «Ветеран війни». Був відзначений Подякою командира військової частини, у якій проходив службу, за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків.
Богдан у сім’ї завжди піклувався про кожного, був дуже терплячим та добродушним до всіх. Друзів підтримував, цінував та часто допомагав. Був щирим, позитивним та душею компанії.
Життя Богдана Сніберка обірвалось 14 листопада 2025 року у Тернополі. Похований на міському кладовищі на вулиці Петра Батьківського, у секторі Героїв російсько-української війни.
Залишились батьки - мама Катерина та батько Валерій, старша сестра Людмила, молодший брат Михайло (також військовий та УБД) та дружина Анастасія і її сім’я.
Вічна пам’ять і вдячність Воїну-захиснику – справжньому патріоту і громадянину, який з великою любов’ю тримав у серці Україну.