Дзюбик Василь Анатолійович – 34-річний український військовий, солдат, навідник зенітного відділення зенітного кулеметного взводу зенітної кулеметноїроти військової частини А4912. Загинув 30 жовтня 2025 року в результаті ДТП біля населеного пункту Жирівка Львівського району Львівської області.
Василь Дзюбик народився 14 січня 1991 року у Тернополі. Будучи молодшою дитиною у сім’ї, він ріс веселим, допитливим, щирим хлопчиком. Відзначався енергійністю та ідейністю.
Базову середню освіту здобув у ТСШ №28, після чого продовжив навчання у Тернопільському коледжі ТДТУ імені І. Пулюя, здобувши професію електрогазозварювальника. За хороші успіхи у навчанні, старанність та працелюбність був нагороджений грамотою.
У 2014 році закінчив Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя за напрямом інженерна механіка/металорізальні верстати та системи. З 2012 року і до початку повномасштабного вторгнення працював на ТОВ «СЕ-Борднетце-Україна».
17 жовтня 2020 року Василь одружився. Разом із дружиною Оксаною проживав у Тернополі. В шлюбі народилась донечка Даринка.
Василь став на захист України добровольцем ще на початку повномасштабного вторгнення 2 березня 2022 року - не міг зробити по-іншому, бо вважав своїм обов’язком захищати свою країну, своїх рідних та свою сім’ю. З хоробрістю і сміливістю боровся за спокій і волю рідної країни, брав активну участь у бойових діях на Запорізькому напрямку (в/ч 7100 – санітар-стрілець). Після отриманих контузій та у зв’язку з проблемами зі здоров’ям Василь був переведений навідником у зенітно-кулеметний батальйон в/ч А4912 на Львівщині, де продовжував захищати небо, збиваючи ворожі цілі. За свої заслуги перед Батьківщиною був нагороджений відзнаками «За службу державі» та «Учасник бойових дій».
Життя Василя Дзюбика обірвалось 30 жовтня 2025 року поблизу села Жирівка Львівського району Львівської області. Воїн-захисник загинув в автокатастрофі, повертаючись з практичних стрільб.
Василь був світлою, щирою та порядною людиною з високими моральними цінностями. У сім’ї — люблячий і турботливий чоловік та батько, для якого родина завжди була найвищим пріоритетом.
З великою повагою та вдячністю ставився до мами, підтримував теплі, довірливі стосунки із сестрою та похресницею, був для них опорою і підтримкою. Серед друзів і колег користувався щирою повагою, завдяки своїй чесності, відповідальності та надійності. Його цінували за вміння вислухати та допомогти, за людяність і справедливість. Вирізнявся добрим серцем і щирим ставленням до людей. Василь був товариською людиною, завжди привітний та усміхнений, любив природу, подорожі та кататись на велосипеді. Мріяв про власний будиночок за містом.
Похований Василь Дзюбик 3 листопада 2025 року на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища у місті Тернополі.
У глибокій скорботі залишились матір Галина Теодозіївна, дружина Оксана Михайлівна, донечка Даринка, сестра Ірина та племінниця Маргаритка.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 19 грудня 2025 року, Василь Дзюбик посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
Ім'я Героя звучатиме в тиші пам’яті й у гучності перемоги.