Левочко Андрій Романович – 42-річний український військовик, солдат, навідник десантно-штурмового відділення десантно-штурмової взводу 8 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону 82 окремої десантно-штурмової бригади військової частини А2582. Загинув 23 лютого 2025 року в районі населеного пункту Гончаровка Суджанського району Курської області рф.
Андрій Левочко народився 28 червня 1982 року в Тернополі. Навчався в ЗОШ №6. Після школи оволодів професією водія, потім відслужив в армії, а далі жив і працював у рідному місті.
В 2003 році одружився. В 2005 році у них з дружиною Надією народилась дочка Галина, а в 2011 – молодша Улянка. Андрій дуже любив свою сім’ю, завжди тішився донечками, і дівчатка теж безмежно любили та поважали свого тата.
«Хороший сім’янин, люблячий чоловік, зразковий батько для дітей, наша опора, наш спокій і впевненість», – розповідає про свого коханого дружина Надія.
Андрій мав золоті руки, відтак своє покликання знайшов у будівельній сфері, і люди цінували його за професійні вміння та якісну роботу.
А загалом всі друзі та знайомі відгукуються про нього якнайкраще, бо завжди він був спокійним, добрим, товариським. «Був дуже доброю, порядною людиною, якого всі любили і поважали», - так згадують Андрія рідні.
Андрій Левочко був призваний до лав ЗСУ 27 грудня 2024 року за мобілізацією. Служив у 82-ій окремій десантно-штурмовій бригаді військової частини А2582.
Під час перебування на фронті воїн отримав важке поранення, але після реабілітації знову поїхав у зону бойових дій. За словами дружини, коли Андрій був вдома у відпустці після лікування, вона і діти просили його вже не йти, подумати про себе, але він сказав, що не може залишити побратимів, що він там потрібен, що на нього чекають і розраховують, тому мусить повернутися до своїх хлопців.
Так Андрій вкотре впевнено і переконано зробив свій вибір – захищати: свою родину, свою рідну землю, захищати Україну. Він був не просто солдатом, а людиною честі, яка поклала своє життя на вівтар свободи.
23 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Гончаровка Суджанського району Курської області російської федерації Андрій Левочко загинув. Спочатку надійшла інформація, що воїн пропав безвісти. Але в березні 2025 року загибель Героя було підтверджено. Як розповіли потім побратими, у автомобіль, яким керував Андрій, влучив ворожий дрон, і він отримав поранення несумісні з життям.
9 березня 2025 року рідне місто зі сльозами зустріло воїна-захисника, який повернувся додому вже на вічний спочинок. Похований Андрій Левочко 11 березня 2025 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на Микулинецькому кладовищі.
У глибокій скорботі залишилися дружина Надія, доньки Галина та Уляна, які бережуть світлу пам’ять про Героя.
15 квітня 2025 року наказом головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського захисника Андрія Левочка посмертно було нагороджено відзнакою «За сумлінну службу».
1 травня 2025 року Андрій Левочко нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно).
Воїн-Герой став частиною вічного строю тих, хто бореться за Україну навіть після смерті — у нашій пам’яті, наших молитвах, нашій вдячності. Андрій Левочко завжди залишатиметься серед тих, кого Тернопіль згадуватиме серед своїх почесних громадян.