Мандзюк Володимир Петрович – 27-річний український військовик, солдат, оператор відділення радіоелектронної розвідки взводу радіоелектронної розвідки військової частини А5046, позивний «Воха». Загинув 9 квітня 2025 року в районі населеного пункту Олексіївка Сумської області.
Народився Володимир Мандзюк 28 липня 1997 року у селищі Дружба Тернопільської області. В дев’ятирічному віці захопився боксом. Після навчання у місцевій школі обрав для себе Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного університету фізичної культури і спорту, де спеціалізувався на боксі. У коледжі навчався в 2013-2016 роках. Після отримання диплома молодшого спеціаліста продовжив навчання, здобувши у 2019 році кваліфікацію бакалавра з фізичного виховання.
Володимир майже все своє життя присвятив спорту, – був вихованцем клубу тернопільського спортивного клубу «Ринг», тренером-викладачем та майстром спорту України з боксу, багаторазовим чемпіоном та призером всеукраїнських і міжнародних турнірів, зокрема, чемпіоном України серед студентів (м. Дніпро, 2018), чемпіоном міжнародного боксерського турніру пам’яті Петра Мицика (м. Івано-Франківськ, 2018), чемпіоном Тернопільської області в 2010-2019 роках.
Турботливий, рішучий, веселий – саме так відгукуються про нього друзі. Володимир мріяв розвивати спорт, навчати дітей, виховувати чемпіонів, хотів жити, любити, досягати, і все це – у вільній Україні. Проте повномасштабне вторгнення змусило його поставити на паузу кар’єру і стати на захист Батьківщини.
Восени 2024 року Володимир добровільно став до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання, а згодом з побратимами виконував особливо складні, ризиковані бойові завдання. На війні Володимир, як і в спорті, був цілеспрямованим, відповідальним, надійним. До службових обов’язків ставився ретельно, чітко, був прикладом зразкового виконання військового обов’язку. Користувався авторитетом серед товаришів. Завжди був ввічливим та чуйним до оточуючих, допомагав побратимам вирішувати службові та особисті питання.
Загинув 9 квітня 2025 року під час виконання оперативно-бойового завдання в районі населеного пункту Олексіївка Сумської області, проявивши мужність та героїзм, стійкість та рішучість, до останнього залишався вірним Військовій Присязі та українському народові.
Володимир був справжнім – чесним, надійним, щирим, добрим. Він любив життя, мав великі мрії, великі цілі й високі досягнення, – так розповідають про нього колеги. Володимира поважали друзі, цінували побратими, він був прикладом сили духу для молоді. Його знали як визначного спортсмена, вірного товариша, люблячого сина, брата та коханого.
Похований 13 квітня 2025 року у рідному селищі Дружба Микулинецької селищної громади Тернопільського району Тернопільської області.
Залишилися батьки, брат, бабуся та кохана дівчина.
Володимир Мандзюк посмертно нагороджений пам’ятним знаком «Хрест доблесті» І ступеня (10 квітня 2025 року) та відзнакою головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест» (11 квітня 2025 року).
Мужність Героя, відвага та любов до Батьківщини назавжди залишаться у наших серцях. Він віддав своє життя, захищаючи Україну та кожного з нас.