Хома Дмитро Володимирович — 27-річний український військовик, сержант, санітарний інструктор медичного пункту стрілецького батальйону військової частини А4123, позивний «Фантом». Загинув 1 червня 2025 року в селищі Шевченко Волноваського району Донецької області.
Дмитро Хома народився 24 квітня 1998 року в Тернополі. В 2004-2006 роках навчався у загальноосвітній школі І-ІІ ступенів у селі Плотича Козівського району, потім, з 2006 до 2013-го, вчився у Сороцькій загальноосвітній школі I-ІІ ступенів Теребовлянського району Тернопільської області. В 2013-му розпочав навчання у Фаховому коледжі економіки, права та інформаційних технологій Тернопільського національного економічного університету, де здобув спеціальність «Обслуговування компʼютерних систем і мереж». У 2024 році вступив на заочну форму навчання до Західноукраїнського національного університету.
До війни Дмитро готувався з 2014 року, коли йому було шістнадцять, долучився до військових тренувань та націоналістичного руху. В 2016-му, коли виповнилося вісімнадцять, вирушив на фронт. На бойові позиції не потрапив, але здобував практичні навички стрільби на полігоні, вивчав медицину, зброєзнавство. У тому ж році був серед ініціаторів створення у Тернополі громадської організації «Права молодь».
З 2019 року Дмитро брав участь у бойових діях. Відтоді війна стала справжньою частиною його життя. У перервах між «бойовими» їздив за кордон на заробітки, працював у різних сферах: від вирощування декоративних рослин до приготування піци.
14 лютого 2022 року одружився з коханою Олександрою. В 2024 році у пари народився син Святослав. Дмитро був прекрасним, добрим, люблячим батьком і чоловіком, який дуже цінував та любив своїх найрідніших людей – дружину і сина.
З початком повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Дмитро пішов захищати Батьківщину добровольцем у складі Добровольчого Українського корпусу «Правий Сектор», а в квітні уже сам ДУК увійшов до лав ЗСУ.
Разом зі своїм командиром - Героєм України Сергієм Коновалом обороняв Київщину, Чернігівщину, Харківщину, Луганщину та Донеччину.
Служив санітаром медичного пункту «Сталевої Сотні» 2-го стрілецького батальйону 67-ї окремої механізованої бригади. Врятував багато побратимів. Медиком став випадково, адже розпочинав свій бойовий шлях стрільцем, але потім здобув медичні і знання, і досвід, які застосовував, аби допомагати, рятувати, приймати рішення й робити все від нього залежне, щоб зберегти життя іншим.
Загинув Дмитро Хома 1 червня 2025 року біля населеного пункту Шевченко Волноваського району Донецької області, під час виконання бойового завдання, будучи відданим військовій присязі на вірність українському народові. Під час евакуації пораненого побратима в нього влучив ворожий дрон.
Побратими, друзі та знайомі згадують Дмитра як мужнього, щирого та відданого воїна, дуже сміливу, запальну, емоційну та енергійну людину з відкритим і добрим серцем. «Вірний ідеї, той, хто йшов з кличем «Боротьба триває, точиться війна». Він — велет духу і людина дії», - говорять про нього побратими.
«Веселий, позитивний. Але коли справа стосувалася роботи, то всі веселощі пропадали, бо він був дуже відповідальний. Багато виніс тіл, дуже багато людей, які були поранені, він вивозив. Врятував дуже багато життів», - залишилися такі спогади друзів.
«Він пішов у безсмертя так, як жив, — рішуче, сміливо, зосереджено. Під обстрілами, ризикуючи власним життям, він до останнього залишався вірним присязі й побратимам. Його серце билося в ритмі фронту — рівно, сильно, без права на зупинку. І коли вирішувалася доля життя іншого, він не зупинився. Дмитро був більше, ніж просто бойовий медик. Він був опорою, другом, надійним побратимом, патріотом та націоналістом, тим, кому довіряли найдорожче — життя. Він завжди був там, де найгарячіше. Завжди першим. Завжди до кінця. У «Сталевій Сотні» Дмитро був не просто бійцем — він був символом. Символом стійкості, фаховості й глибокої людяності. Символом незламного духу, що рятує інших навіть ціною власного життя», — йдеться в дописах про Дмитра у соцмережах.
Героя з військовими почестями поховали 5 червня 2025 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на Микулинецькому кладовищі. На похороні виконали Марш українських націоналістів, а також у пам’ять «Фантома» увімкнули його улюблені пісні.
У скорботі залишилися дружина Олександра, син Святослав, батько Володимир Хома та мати Наталія Кушнір.
В 2023 році за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Дмитро Хома нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
У 2024 році нагороджений почесною відзнакою Тернопільської обласної ради «За проявлену мужність у виконанні службових обов’язків та незламність у захисті державного суверенітету».
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 13 червня 2025 року, Дмитро Хома посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
Дмитро Хома – це один із тих, завдяки кому тримається Україна. Людина, яка з юного віку жила не для себе, а для своєї землі. Світла пам’ять, безмежна вдячність і шана Герою.