Ткачук Костянтин Сергійович - 23-річний український військовик, солдат, гранатометник 2-го відділення 3-го взводу спеціального призначення 3-ї роти (на бронетранспортерах) 2-го батальйону спецпризначення 12-ї бригади НГУ «АЗОВ», позивний «Технолог». Загинув 23 листопада 2024 року біля селища Щербинівка Бахмутського району Донецької області.
Народився Костянтин Ткачук 5 липня 2001 року у місті Нова Каховка Херсонської області. Закінчив місцеву школу №8. З дитинства був життєрадісним і доброзичливим. З десяти років займався спелеотуризмом у Центрі спорту, туризму та екскурсій «Данапріс». Навчався у Новокаховському політехнічному фаховому коледжі НУ «Одеська політехніка» за спеціальністю «Технології машинобудування». На дозвіллі любив готувати, поєднуючи різні смаки у стравах.
Мав талант до поезії. Його вірші стали віддзеркаленням внутрішнього світу й супроводжували його все життя.
Переломний момент у житті настав у 2014 році. Під час Революції Гідності, окупації Криму та Сходу України, попри юний вік, Костянтин проявив неабиякий патріотизм та свідомість. Зрозумівши, що викладання історії в школі не відображає реальність і не відповідає його поглядам, взагалі відмовився відвідувати ці уроки.
Дочекавшись повноліття, в 2019 році долучився до лав 12-ї Резервної сотні ДУК «Правий Сектор», який базувався в Херсонській області у Генічеську, а згодом - в Чонгарі. Мав гарні відносини з побратимами та командиром, пішов зі служби за станом здоров’я.
Працював закордоном. Маючи відстрочку, хотів продовжувати шлях військового, тому повернувся до України і в 2021 році пішов на строкову службу, хоча мав проблеми із зором.
В цей час Костя зустрів своє кохання – Тетяну. Однак кохана, на жаль, померла за місяць до весілля. Це стало величезною втратою для нього. Але він, незважаючи ні на що, йшов далі до мети за будь-яку ціну захищати свою рідну Україну…
З початком повномасштабного вторгнення чекав на демобілізацію та можливість долучитися до ДУК ПС чи «Азову». В серпні 2023 року перевівся на контракт до 12-тої Бригади Спеціального Призначення «Азов» Національної Гвардії України. Пройшов підготовку, отримав посаду гранатометника. «Тут мої однодумці», – говорив він.
Побратими згадують Костю як сміливого та рішучого бійця: «Був такий завзятий. Під час служби та участі в бойових діях показав себе мужнім, тим, хто стає горою за своїх, наставником, який не боїться вчити та передавати свій досвід іншим».
Вірний, справжній, надійний. На фронті був провідником, легко орієнтувався на місцевості, вісім місяців без ротації тримав оборону на Серебрянському напрямку.
Побратими стверджують: «Костя був не тільки гарним військовим, але й хорошим другом. Щирим, справжнім, завжди підтримував та знаходив потрібні слова. Навіть у найважчі дні міг відшукати щось світле, те, що давало надію. Вірив у перемогу України, звільнення свого рідного дому на Херсонщині від ворожої окупації та робив все можливе, щоб це наблизити».
Загинув Костянтин Ткачук 23 листопада 2024 року у стрілецькому ближньому бою з переважаючим за кількістю ворогом біля села Щербинівка Бахмутського району Донецької області.
В останню путь Героя провели 4 грудня 2024 року у селі Вербки Вербківської громади на Дніпропетровщині. Похований, як і заповідав Костя, поряд із коханою Тетяною.
Залишилися мама Ольга Володимирівна та молодша сестра Маріанна, які зараз мешкають у Тернополі. Також до Тернополя, рятуючись від війни, переїхала частина родини Костянтина - хрещена Наталія Володимирівна та двоюрідна сестра Поліна. Родина знайшла тут свій другий дім, у якому теж із вдячністю, шаною та скорботою зберігають пам’ять про їхнього найдорожчого Костю – Костянтина Ткачука – Героя, патріота, воїна, розмістивши його портрет на Алеї «Незламні» – меморіалі, присвяченому загиблим українським захисникам.
Життя Костянтина Ткачука стало прикладом відваги, мужності, патріотизму і справжньої відданості та любові до Батьківщини. Вічна пам’ять Герою, який віддав своє життя за мир і незалежність України.