Василь Юрійович-Ізидорович Підгайний - 41-річний український військовик, солдат, стрілець-снайпер єгерського відділення єгерського взводу єгерського батальйону військової частини А4056. Загинув 10 червня 2024 року в селі Семенівка Покровського району Донецької області.
Народився Василь Підгайний 1 вересня 1982 року в селі Кривопілля Верховинського району Івано-Франківської області. З чотирирічного віку разом із родиною мешкав у селищі Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області. Навчався в Острівській школі, де зарекомендував себе як добрий, чуйний та активний учень, який брав участь у шкільних заходах і завжди приходив на допомогу друзям.
Після закінчення школи здобув фах кухаря у Тернопільському вищому професійному училищі ресторанного сервісу і торгівлі, а згодом вчився в Комерційному технікумі за спеціальністю інженер-технолог.
У 2001 році був мобілізований на строкову військову службу, яку проходив протягом півтора року. До службових обов’язків ставився сумлінно, демонстрував лідерські якості.
Після служби повернувся додому і працював за фахом у кафе «Грузинська кухня». Присвятив цій роботі більше п’ятнадцяти років. Проявляв себе як цілеспрямований, відповідальний та дисциплінований працівник, хороший колега та добрий друг. Водночас Василь відзначався щирістю, добротою, любов’ю до людей та своєї країни.
Був дуже спокійний, надійний, самостійний, відповідальний, завжди щиро відгукувався, коли хтось звертався за допомогою. Василь безкорисно і щиро допомагав, ніколи нікому не відмовляв. Добре розбирався в машинах, тому коли знайомі чи сусіди через якусь технічну проблему з автомобілем просили «подивитися», без проблем погоджувався, «дивися», ремонтував і лагодив. Завжди був готовий підставити плече, виручити, підстрахувати.
Василь захоплювався парашутним спортом, цікавився таким неординарним екстримом, отримував задоволення від неба, повітря, простору та польоту.
Пізніше став працювати далекобійником, а коли розпочалась війна, активно займався волонтерською діяльністю — власними силами фурою доправляли продукти та допомогу українським захисникам в «гарячі» точки.
23 квітня 2024 року Василь Підгайний був мобілізований до лав Збройних Сил України. Ніс службу у складі єгерської роти єгерського батальйону військової частини А4056 на посаді стрільця-снайпера.
10 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Василь зник безвісти. Тривалий час рідні та побратими сподівалися на його повернення, проте згодом стало відомо, що Василь Підгайний героїчно загинув, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України, 10 червня 2024 року в районі населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області.
Похований 30 травня 2025 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на Микулинецькому кладовищі.
Залишилася мати Катерина Василівна.
За вагомий особистий внесок у захист України, проявлені мужність та героїзм Василю Юрійовичу-Ізидоровичу Підгайному посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (рішення сесії Тернопільської міської ради від 13 червня 2025 року).