Вінічук Олександр Миколайович – 45-річний підполковник поліції, начальник 2-го відділу з проведення спеціальних операцій управління «Корпус оперативно-раптової дії (КОРД)» Головного управління Національної поліції в Тернопільській області. Загинув 20 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванопілля Краматорського району Донецької області.
Олександр Вінічук народився 28 березня 1980 року в місті Кременці, у родині Миколи та Галини Вінічук. Дитинство та юність провів у рідному місті, де навчався у Кременецькому ліцеї імені Уласа Самчука. Змалечку був допитливим, активним, творчим, веселим і сміливим, дбайливим і турботливим, займався музикою та спортом.
Після закінчення ліцею Олександр вирішив обрати справою свого життя служіння Батьківщині і вступив до Національної академії внутрішніх справ у Києві. Після закінчення вишу, в 2004 році, прийшов на службу до поліції Тернопільщини. Кар’єру будував в елітних підрозділах особливого призначення — там, де вимоги до фахівців найвищі, а служба — найскладніша.
З 2014 року неодноразово брав участь у бойових діях — у зоні АТО та ООС.
У 2017 році, після створення Корпусу оперативно-раптової дії (КОРД), очолив штурмове відділення цього спецпідрозділу в Тернопільській області.
Олександр завжди відповідально ставився до виконання службових завдань, був одним із тих, кого поважали за професійність, чесність і рішучість, цінували за вміння зберігати спокій у найскладніші моменти, швидко оцінити критичну ситуацію й прийняти правильне рішення, довіряли, бо знали — він не підведе.
Проживав із дружиною та двома доньками в селищі Велика Березовиця Тернопільської області. Сім’я була для Олександра місцем сили та спокою, радості та родинного щастя, яке вони разом із дружиною Мариною плекали впродовж двадцяти років. Донечки Валентина та Оленка в усьому відчували підтримку тата та його любов, і завжди теж підтримували його своєю любов’ю.
Із початком повномасштабного вторгнення Олександр перебував на найгарячіших ділянках фронту, разом із побратимами виконував бойові завдання на передовій, захищаючи Україну. Був справжнім патріотом, який мріяв, щоб його діти жили щасливо у вільній та незалежній Україні.
«Ретельно планував кожну спецоперацію, чітко розподіляв ролі — це забезпечувало злагоджену й успішну роботу команди. Неодноразово брав участь у ліквідації диверсійних груп, супроводжував і прикривав бойові підрозділи, що дозволяло нашим бійцям повертатися без втрат», - ідеться у повідомленні про біографію Героя на офіційному вебпорталі Національної поліції України.
20 червня 2025 року Олександр разом із чотирма побратимами повертався з бойового завдання, коли в їхній автомобіль влучив ворожий FPV-дрон. Це сталося поблизу села Іванопілля Краматорського району Донецької області. Олександр своїм тілом прикрив чотирьох побратимів і врятував їх. Але сам загинув, - отримані поранення виявилися несумісними з життям. Попри всі зусилля і спроби евакуювати його з пекла бою, — серце Героя зупинилося. До останнього подиху він залишався вірним Присязі — мужній, вмотивований, відважний.
У пам’яті колег Олександр Вінічук назавжди залишиться надійним, щирим і відданим патріотом — тим, на кого завжди можна було покластися, з ким не було страху йти в бій, справжнім професіоналом та одним з найкращих командирів.
Похований 22 червня 2025 року в Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
Залишилась дружина Марина, доньки Олена та Валентина, рідні, близькі і друзі.
За мужність, рішучість і високий професіоналізм у серпні 2022 року Олександр Вінічук був відзначений державною нагородою — відзнакою Президента України «За оборону України».
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 1 серпня 2025 року, Олександру Вінічуку посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
19 вересня 2025 року на фасаді Кременецького академічного ліцею імені Уласа Самчука на Тернопільщині відкрили меморіальну дошку на честь загиблого співробітника спецпідрозділу КОРД, підполковника поліції Олександра Вінічука. Почесне право відкрити пам’ятний знак надали його дружині Марині Вінічук.
Доземний уклін усім Героям і світла вічна пам’ять їхній відвазі!