Федорчук Денис Костянтинович – 21-річний український військовик, старший солдат, номер обслуги 3 відділення 1 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону спеціального призначення військової частини 3057 Національної гвардії України, позивний «Телеграм». Загинув 9 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області.
Денис Федорчук народився 16 жовтня 2002 року в Тернополі. Навчався у Тернопільському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-медичний ліцей №15 імені Лесі Українки».
Рідні згадують Дениса як щиру, добру, світлу, чемну та виховану дитину. Він був дуже хорошим, розумним та сильним, чуйним та відповідальним, завжди міг підтримати, допомогти. За будь-яких обставин у нього завжди «все було добре».
Дуже любив тварин, був шанувальником спорту, бігу, ходив до тренажерного залу. Також займався саморозвитком, вчив англійську мову, історію України, навчався трейдингу, читав багато книжок, як історичних, так і художніх.
На роботі був відповідальним та чесним працівником, за що його всі дуже любили та цінували.
До початку повномасштабного вторгнення Денис ніде не служив. Хотів іти вчитися, але вирішив стати на захист України. З початку червня 2024 року приступив до своїх перших бойових завдань у Серебрянському лісі на Луганщині. Того ж місяця отримав перше поранення – осколками уразило ногу, навіть не всі осколки потім вдалося витягти. Але Денис не хотів відпочивати, швидко пройшов реабілітацію і повернувся в стрій до своїх побратимів.
Наприкінці серпня-початку вересня 2024 року їх перекинули на Торецький напрямок. Ситуація на той момент там була дуже складною. 8 вересня рідні отримали від Дениса повідомлення: «Здоров. Я зараз під Нью-Йорком, тут є «Старлінк». Поки можливості замінити нас немає, бо ситуація важка. Перекажеш бабусі, що зі мною все добре і я вийду на звʼязок, коли повернусь». На жаль, повернутися воїну-захиснику вже не вдалося, і це повідомлення від нього виявилося останнім. 9 вересня 2024 року Денис Федорчук загинув поблизу населеного пункту Неліпівка Донецької області, під час виконання бойових завдань із забезпечення відсічі збройної агресії російської федерації, залишаючись відданим своєму військовому обов’язку. Від того дня вважався зниклим без вісти, але через вісім місяців Денис таки повернувся – «На щиті».
Побратими згадують «Телеграма» як хорошу людину, справжного чоловіка, гідного воїна. «Денис – фантастична людина, його хоробрості позаздрить кожен», – говорять про нього. Кажуть, що він – «тигр», був для них, як молодший братик, завжди міг підтримати, а зараз залишається найбільшою мотивацією воювати далі.
Поховали Дениса Федорчука 23 червня 2025 року в Тернополі, на Пантеоні Героїв Тернополя, що на Микулинецькому кладовищі.
Залишились мати Ірина Ярославівна, батько Костянтин Ігорович, двоюрідний брат Олександр, рідні, друзі, побратими – усі, для кого пам’ять про Дениса завжди у серці – із любов’ю, вдячністю, шаною і смутком.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 1 серпня 2025 року, Денис Федорчук посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».