Горбач Володимир Васильович – 40-річний український військовик, солдат, номер обслуги самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А4447. Загинув 19 липня 2025 року в районі населеного пункту Новоандріївка Покровського району Донецької області.
Володимир Горбач народився 22 жовтня 1984 року в Тернополі. Навчався у загальноосвітній школі №11, згодом здобув фах столяра у Тернопільському ПТУ № 4. Працював на підприємстві залізничного транспорту, а пізніше - експедитором на заводі «Молокія».
Коли на Сході країни розпочалась Антитерористична операція, в 2015 році Володимир став на захист України, проходячи службу в зоні АТО. Після повернення додому він продовжував своє життя - працював, виховував сина, будував побут. А з початком повномасштабного вторгнення, не вагаючись, з 24 лютого 2022 року, знову став до лав захисників. Не ховався, не шукав відмовок - пішов боронити Батьківщину, рідну землю, свій дім.
Службу Володимир Горбач розпочав у складі військової частини А3215, був нагороджений «Почесною відзнакою командира 44 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола» - нагрудним знаком. Згодом проходив службу у військовій частині А4447.
Володимир був надзвичайно доброю, світлою людиною. Побратими пам’ятають його як безстрашного воїна, який завжди приходив на допомогу. У важкі моменти - жартував, підтримував, додавав сил іншим. У мирному житті мав несподіване хобі - вишивання бісером. Це поєднання сили та ніжності, твердості й душевності найкраще характеризує його як людину.
Протягом усієї служби Володимир Горбач зарекомендував себе як відданий захисник України, відповідальний воїн, який сумлінно виконував бойові завдання, незважаючи на постійну небезпеку для власного життя. Він брав участь у відбитті численних атак ворога, захищав рідну землю та своїх побратимів.
Коли приїжджав у відпустку, просив батьків не проводжати його - не хотів, аби їм було ще важче прощатися. Казав: «Не проводжайте мене, мені так легше буде». Можливо, серцем уже відчував, що боротьба буде важкою. І йшов у бій не за нагороди, а заради життя своїх рідних і майбутнього України.
19 липня 2025 року поблизу села Новоандріївка Покровського району Донецької області Володимир Горбач героїчно загинув під час виконання бойового завдання. Його смерть стала непоправною втратою для рідних, побратимів та всієї України.
Володимир Горбач похований 31 липня 2025 року на Пантеоні Героїв Тернополя на Микулинецькому кладовищі. Вічний спочинок Героя - серед таких, як і він, - найкращих синів української землі.
У скорботі залишилися дружина Леся Миколаївна, син Максим, батьки. І вся Україна, яка схиляє голову в пам’ять про мужнього захисника.
За мужність та самопожертву, згідно рішення сесії Тернопільської міської ради від 1 серпня 2025 року, Володимиру Горбачу присвоєно звання «Почесний Громадянин міста Тернополя» (посмертно). Це підтверджує значущість подвигу воїна-захисника для рідного краю та всієї держави.
Солдат Горбач Володимир віддав найдорожче - своє життя - за мирне майбутнє українського народу. Його мужність, патріотизм та незламність є прикладом для кожного українця та свідченням високої ціни нашої свободи.
Герої не вмирають. Пам’ятаємо. Шануємо. Низький уклін.