Бартків Євген Євгенович - 45-річний український військовик, солдат, стрілець 1 відділення стрілецького взводу (з охорони і оборони важливого державного об’єкта №41) 5 стрілецького батальйону (з охорони і оборони важливих державних об’єктів) військової частини 3002 Національної гвардії України, позивний «Медик». Загинув 29 серпня 2024 року в селі Маринівка Покровського району Донецької області.
Народився 17 березня 1979 року в Тернополі у патріотичній родині. Освіту здобував у школі №19, навчався у США за програмою ACCELS.
«Спокійний, порядний, врівноважений, один із кращих учнів, прекрасно знав англійську мову. З дитинства відрізнявся патріотизмом та особливим відчуттям українства», - згадують про Євгена вчителі.
Випускник Українсько-Нідерландського економічного факультету економіки і менеджменту Тернопільської академії народного господарства (1995-2000 роки) та Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Працював у міській раді Тернополя та міжнародних компаніях у Львові. Останнім часом, до війни, жив і працював у Львові.
Колеги, одногрупники згадують про Євгена, як про добру, щиру людину, відданого патріота, який у шкалі своїх життєвих цінностей ставив Україну понад усе, стверджуючи, що «Україна в нас одна», мав активну стійку громадянську позицію, був дуже ерудованим та освіченим.
З перших днів повномасштабного вторгнення Євген Бартків добровільно став на захист України. Був призваний на військову службу за мобілізацією 9 березня 2022 року. Проходив військову підготовку у Великій Британії. Служив у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша 14-тої штурмової бригади Національної гвардії України «Червона калина».
Воював на Донеччині, де 29 серпня 2024 року загинув під Покровськом під час виконання бойового завдання за призначенням, відданий військовій присязі на вірність українському народові, в бою за Україну, її свободу та незалежність.
Побратими розповідали, що в останньому бою, сам будучи пораненим, Євген як бойовий медик продовжував надавати допомогу пораненим хлопцям, при цьому відстрілюючись під час штурмових дій ворога.
Тривалий час, тобто з 29 серпня 2024 року, Євген вважався зниклим без вісти. Рідні до останнього сподівалися, вірили, молилися. Однак 9 травня 2025 року його загибель було підтверджено, і Герой повернувся додому «на щиті»…
Євген був люблячим чоловіком і батьком, справжнім патріотом та прикладом мужності.
«У моїх дітей тепер нема одного крила… Моїми останніми словами до тебе були: «Женя, дітям потрібен живий тато, а не герой. Бережи себе!». Але знаючи тебе, розумію, що ти беріг інших та Україну. Легких хмаринок тобі. Дякую за синів», – так написала дружина Євгена Олександра у соцмережах.
Смутком і болем було сповнені і слова батька Героя – Євгена, про свого сина Героя, оприлюднені у соцмережах: «На Щиті повертається додому мій Син Бартків Євген Євгенович.
Не бачив я, Сину,
Як Ти помирав –
Та знаю, що гідно
Героя.
Благословенні Матері,
які Героїв народили…».
Похований Євген Бартків 15 травня 2025 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
Залишились батьки, дружина, двоє синів.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 13 червня 2025 року, Євген Бартків посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя» та області.
Також в 2025 році Євген Бартків посмертно отримав звання «Почесний громадянин Тернопільської області».