Машаров Олег Миколайович – 29-річний український військовик, солдат, стрілець-снайпер 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 8 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини А0281. Помер 26 березня 2025 року, у центральній лікарні міста Збараж Збаразького (тепер Тернопільського району) Тернопільської області, перебуваючи на стаціонарному лікуванні після важкого поранення, отриманого 4 вересня 2024 року на Сумщині.

Народився Олег Машаров 22 січня 1996 року в місті Маріуполь Донецької області. Тут провів своє дитинство та юність, закінчив місцеву школу та Технологічний технікум. Після навчання працював помічником машиніста на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча.

З початком повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, разом із сім’єю виїхав через Бердянськ і Запоріжжя до Тернополя. Батьки залишилися на тимчасово окупованій території.

Олег був мобілізований до 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Вірний військовій присязі, він мужньо виконував бойові завдання. 4 вересня 2024 року отримав важке поранення поблизу села Бездрик Сумської області внаслідок удару балістики. Попри боротьбу за життя, 26 березня 2025 року серце воїна зупинилося у Збаразькій центральній лікарні на Тернопільщині.

30 березня 2025 року Олега Машарова поховали з військовими почестями на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій. 

Дружина Аліна Олександрівна згадує свого чоловіка Олега як безкорисливого, чесного, готового допомогти кожному, хто потребував підтримки. У пам’яті рідних і друзів він назавжди залишився люблячим і дбайливим батьком донечки Амалії.

За проявлену мужність та відданість Україні рішенням сесії Тернопільської міської ради від 2 травня 2025 року Олегу Машарову було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернопіль» (посмертно).