Петришин Ярослав Романович – 39-річний український військовик, солдат, стрілець-номер обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А4699. Помер 26 квітня 2025 року в районі села Радьківка Сумського району Сумської області внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.
Ярослав Петришин народився 14 вересня 1985 року у Тернополі. Навчався у Тернопільській школі № 12 (тепер НВК «Школа-колегіум Патріарха Йосифа Сліпого»). Любив вивчати історію, відтак вступив на історичний факультет Тернопільського педагогічного інституту (зараз – Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка), який закінчив у 2007 році. Ярослав мріяв бути гарним педагогом, але мрії не судилося здійснитися і життя склалося по-іншому.
Його знали як відповідального, спокійного і гідного чоловіка, доброго, надійного, дуже щирого і світлого.
Був призваний на військову службу за мобілізацією 19 серпня 2024 року Тернопільським РТЦК та СП Тернопільської області.
«Служба була важкою, але він мужньо виконував усі завдання – без скарг, з гідністю, з відданістю своїй країні. Він був прикладом сили духу і щирого патріотизму. Про нього відгукуються, як про людину із дуже добрим серцем. Він умів слухати, підтримувати, поділитися останнім», - розповідає матір захисника Галина Богданівна.
Життєвий шлях Ярослава Петришина раптово обірвався 26 квітня 2025 року під час виконання військових обов’язків в районі населеного пункту Радьківка на Сумщині через гостру серцево-судинну недостатність.
Попри те, серце Героя зупинилося не на полі бою, він залишався в строю, сумлінно виконуючи свій обов’язок перед державою, до останньої хвилини турбуючись про долю України та її майбутнє.
«Пішов у безсмертя наш випускник Ярослав Петришин. Спільнота школи-колегіуму висловлює щирі співчуття рідним, близьким і побратимам Ярослава. Вічна пам’ять і слава Герою», - написала у співчуття на сайті навчального закладу директорка Марія Гуцал.
Похований 2 травня 2025 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища у Тернополі.
...Я завжди знала: у мене є старший брат, який любить по-справжньому. Твоє серце було великим. Ти переживав за мене більше, ніж я часом розуміла. Ти радів моїм перемогам, підтримував у слабкості. Твої друзі називали тебе Сява, – і як це точно сказанл. Бо ти світив світлом доброти, щирості. І навіть зараз, коли тебе немає поруч, я все ще відчуваю це світло, — написала в листі полеглому братові його рідна сестра Ольга Петришин, яка, на жаль, не змогла бути на похороні, і ці слова були зачитані під час прощання з Героєм.
Залишилась мати, сестра, племінник, рідні, близькі, знайомі, які завжди берегтимуть у серцях світлу пам’ять про Ярослава Петришина.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 13 червня 2025 року, Ярослав Петришин посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».