Костюкевич Юрій Петрович – 48-річний український військовик, майор, командир механізованого батальйону військової частини А4808. Загинув 11 березня 2025 року у бою біля населеного пункту Шевченко Волноваського району Донецької області.
Юрій Костюкевич народився 3 березня 1977 року в місті Свердловськ (нині Довжанськ) Луганської області. Потім з родиною переїхав до Кіровограда (зараз місто Кропивницький). Там навчався в школі №34, а також у музичній школі за класом гітари. Дуже любив виконувати твори класичної музики, а серед улюблених композиторів називав Баха та Бетховена. Певний час працював репетитором з гри на гітарі, передаючи свою любов до музики дітям.
З травня 1996-го до листопада 1997 року Юрій проходив строкову службу в армії. В 1999-2001 роках вчився у Одеському інституті сухопутних військ, а з грудня 2001 до грудня 2004 року служив у лавах Збройних сил України за контрактом.
В 2001 році Юрій одружився. У шлюбі з дружиною Ольгою народилося троє дітей - донька Олександра (2002 р.н.) та сини Єгор (2006 р.н.) і Роман (2016 р.н.). Старший син Єгор пішов стопами батька і навчається у військовому виші. В 2004 році родина переїхала до Тернополя.
Юрій навчався в Тернопільському комерційному інституті за спеціальністю «Економіка і підприємництво», який закінчив в 2011 році.
До 2014 року працював на керівних посадах на фірмах «Трансмет», «ТерТранс», «Логістбуд» та «Метресурс». З 2014 року відкрив ФОП і мав власний бізнес як приватний підприємець.
З початком повномасштабного вторгнення Юрій Костюкевич без вагань вирішив стати на захист України. Призваний на військову службу за мобілізацією 2 березня 2022 року Тернопільським ОМТЦК та СП Тернопільської області. Участь у бойових діях брав з 27 березня 2022 року до 11 березня 2025 року.
Вступив до війська як рядовий солдат і за два роки пройшов шлях від солдата до комбата, чесно і віддано виконуючи свій громадянський обов’язок захищати Батьківщину як переконаний патріот та справжній воїн. Був призначений командиром різних підрозділів у 110-тій, 14-тій та 141-шій бригадах. Під час служби показав себе як людина, яка добре знає військову справу, вміє приймати рішення, знаходити вихід із складних ситуацій, несе відповідальність за інших.
Юрій Костюкевич воював у найгарячіших точках. Брав участь у боях під Авдіївкою, Куп’янськом та Покровськом. На війні отримав дев’ять поранень і постійно повертався у стрій, не завершивши лікування. «Офіцер, який завжди був на передовій, справжній воїн, який особисто боровся пліч-о-пліч зі своїми бійцями, сам ішов на «нуль», вів людей. Він не з тих командирів, які відсиджувалися. Не пускав хлопців на смерть, сам ішов у бій. І це надихало солдат робити свою роботу ще краще. Це була велика людина. Приклад для нас всіх, приклад справжнього командира, який турбується насамперед про людей, а не про себе», - з гордістю та повагою згадують про свого командира бійці-побратими.
Загинув Юрій Костюкевич 11 березня 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Шевченко Волноваського району Донецької області.
Похований 15 березня 2025 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
Залишилася дружина Ольга Миколаївна, донька Олександра та сини Єгор і Роман.
Юрій Костюкевич відзначений державними нагородами, зокрема, Орденом «За мужність» ІІІ ступеня і Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та Орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня (посмертно), відзнакою Президента України «За оборону України», відзнакою Міністерства Оборони України медаллю «За поранення», відзнакою-медаллю «За особливу службу» ІІ та ІІІ ступенів, хрестом «Честь і Слава».
За відвагу і відданість Батьківщині 13 березня 2025 року захиснику посмертно присвоєно звання майора.
Нагороджений грамотами Тернопільської обласної ради, відзнакою Тернопільської міської ради.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 2 травня 2025 року, Юрій Костюкевич посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя», а в серпні 2025 року посмертно отримав звання «Почесний громадянин Тернопільської області».
Ім’я Героя – воїна-захисника Юрія Костюкевича та його подвиг назавжди будуть вписані в нашу історію.