Мочула Василь Богданович – 53-річний український військовик, молодший сержант, командир відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини А4447. Загинув 13 лютого 2025 року в районі села Улакли Волноваського району Донецької області.
Василь Мочула народився 6 листопада 1971 року в місті Хоростків Гусятинського району Тернопільської області, де й провів своє дитинство. Згодом сім’я переїхала в село Чернихівці Збаразького району, де Василь провів свої юнацькі роки.
У Тернополі побудував сім’ю, здійснював підприємницьку діяльність. До війни мешкав із родиною у селі Шляхтинці Байківецької сільської громади.
Був людиною з добрим серцем і незламною волею, щирим, відданим, енергійним та дієвим, з високим почуттям обов’язку та відповідальності, справжнім патріотом.
З перших днів повномасштабного вторгнення Василь Мочула активно допомагав війську та синові, який добровільно пішов захищати Україну в лютому 2022 року. А згодом, у березні 2022 року, Василь і сам добровільно став на військовий облік, та був мобілізований в травні цього ж року.
З травня 2022 року до серпня 2023 року був оператором в підрозділі РЕБ 44 окремої артилерійської бригади військової частини А3215, де виконував задачі на другій лінії оборони та безпосередньо на лінії бойового зіткнення, проявляючи неабияку мужність та відвагу при виконанні бойових завдань.
З серпня 2023 року був переведений до 33-ої ОМБр військової частини А4447 та обіймав посаду командира відділення в батальйоні безпілотних систем, де виконував завдання оператора важких ударних дронів, знищував танки, бойові машини піхоти, укриття та живу силу противника, неодноразово зупиняв наступальні дії ворога.
Як відважний воїн українського народу Василь Мочула бездоганно та з високою відповідальністю виконував свої обов’язки на бойових позиціях. Був обізнаний, комунікабельний, до його думки прислухались і командири, і підлеглі. Дбав про побратимів, щоб у них було все необхідне для роботи і для захисту життя. Був професіоналом своєї справи: умів забезпечити логістику на позицію, здійснити та організувати якісне ураження ворога.
4 квітня 2024 року Василь отримав множинні вогнепальні уламкові поранення під час виконання бойового завдання. Після тривалого лікування повернувся на фронт до побратимів, аби продовжити боронити рідну землю від російського агресора. Відданий Україні та військовій присязі, він захищав Батьківщину в одній із найгарячіших точок Донецької та Запорізької областей.
13 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання Василь Мочула загинув неподалік населеного пункту Улакли Волноваського району Донецької області. Після влучання російських FPV-дронів в автомобіль, де перебував Василь зі своїми побратимами, стався вибух, після чого Василь ще зміг евакуювати двох поранених побратимів, жертвуючи власним життям. Отримані поранення виявилися несумісними з життям.
Поховали захисника 18 лютого 2025 року в Тернополі, на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
У глибокій скорботі залишилася мама Стефанія, дружина Оксана, син Максим та невістка Олена, син Олександр.
За мужність і відданість Василь Мочула посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (рішення сесії Тернопільської міської ради від 28 лютого 2025 року).