Годований Євген Романович – 33-річний український військовик, молодший сержант, головний сержант-командир гармати самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А 4447, позивний «Бостон». Загинув 12 лютого 2025 року, виконуючи бойове завдання, в районі населеного пункту Андріївка Волноваського району Донецької області.
Народився Євген Годований 6 січня 1992 року у селі Сировари Зборівського району (зараз Озернянської сільської громади Тернопільського району) Тернопільської області. До третього класу навчався у Сироварівській початковій школі, а в 4-9 класах був учнем Богданівської ЗОШ.
Професійну освіту здобув у Тернопільському вищому професійному училищі №4 ім. Михайла Паращука. Працював у Тернополі.
Євген був справжнім патріотом своєї країни. В 2015-2016 роках брав участь в антитерористичній операції на сході України (АТО). А після початку повномасштабного вторгнення, з 26 січня 2023 року, без вагань знову став до лав Збройних Сил України, щоб дати відсіч ворогові і захистити свою Батьківщину.
Загинув Євген Годований 12 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Андріївка Волноваського району Донецької області внаслідок ворожого мінометного обстрілу.
Похований 20 лютого 2025 року у рідному селі Сировари.
Залишились мама Ганна Любомирівна, батько Роман Петрович, дружина Лілія Віталіївна, донька Єва, син Ростислав, сестри Світлана та Олена, брат Петро.
За мужність і героїзм Євген Годований нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест Хоробрих» (посмертно), отримав орден «Полеглого Воїна» від 33-тьої бригади. Нагороджений медалями «Учасник АТО», «Учасник Бойових Дій», «Учасник військового параду МОУ 2017 року», «30 років Незалежності України».
За мужність і самовідданість Євген Годований посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (рішення сесії Тернопільської міської ради від 28 лютого 2025 року); звання «Почесний громадянин Озернянської громади» (посмертно).
Схиляємо низько голови на знак поваги і шани. Вічна пам’ять Герою!