Шуліковський Володимир Олегович – 42-річний український військовик, матрос, зовнішній пілот (оператор) беспілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини А0216.

Народився Володимир Шуліковський 24 січня 1983 року в місті Тернополі. Закінчив Тернопільську ЗОШ №7. Працював на будівництві. Був гарним майстром, який любив справу, якою займається.  

Будучи справжнім патріотом, відповідальним за майбутнє своєї Батьківщини, з початком повномасштабного вторгнення Володимир Шуліковський пішов захищати рідну землю, боротися за мирне небо для своїх дітей – найдорожчих у світі трьох донечок. Призваний на військову службу за контрактом 15 серпня 2024 року. Воював з честю та відвагою на одному із найважчих напрямків – Донецькому. Воював з твердою переконаністю, що коли він «там», його доньки можуть спокійно спати «тут», вдома.

Загинув Володимир Шуліковський 20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Андріївка Донецької області, будучи вірним військовій присязі, до кінця залишаючись на передовій, з думкою про близьких і рідних людей, яких він захищає. Спочатку вважався зниклим безвісти, однак у березні 2025 року загибель Героя була підтверджена.

Похований 8 березня 2025 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища місті Тернополі.

Залишилася мама Людмила Володимирівна, доньки Каріна, Антоніна, Тіна.

Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 2 травня 2025 року, Володимир Шуліковський посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».