Лех Степан Васильович – 31-річний український військовик, майор, старший офіцер відділу розвідки штабу військової частини А7033 105-тої бригади територіальної оборони 80-го батальйону, позивний «Чорний». Загинув 27 січня 2025 року поблизу села Олександрівка Охтирського району Сумської області.
Степан Лех народився 7 січня 1994 року у селі Клювинці Гусятинського (тепер Чортківського) району Тернопільської області (зараз у складі Хоростківської територіальної громади). У 2000-2009 роках навчався в загальноосвітній школі села Клювинці (нині ліцей). Ще в дитинстві вирішив пов’язати своє життя з військовою справою, тому після 9-го класу вступив до Коропецького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Після закінчення цього навчального закладу, вступив до Національної академії прикордонних військ імені Богдана Хмельницького у місті Хмельницькому, де навчався чотири роки. На третьому курсі перевівся в розвідку.
Закінчивши виш, проходив службу у розвідці прикордонної служби України у Одеській, Чернівецькій та Херсонській областях. Брав участь у протидії окупації Криму в 2014 році, охороняючи міст через Чонгар.
З початком повномасштабного вторгнення Степан Лех без вагань став на захист України, і вже 25 лютого 2022 року був мобілізований до 105-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України. З 9 березня 2022 року, тоді ще у званні капітана, став командиром зведеної роти добровольців «Кременецької сотні», де перебувало близько ста бійців.
«Він добре справлявся з обов’язками командира зведеної роти. Був впевнений і рішучий, проявляючи лідерські якості, старався сформувати з солдатів, багато з яких ще вчора були цивільними людьми, згуртований бойовий підрозділ!», - згадують побратими.
Відповідальний, справедливий, справжній лідер, який користувався повагою серед бійців, і великою мірою саме завдяки йому через кілька місяців усі повернулись додому в повному складі, - розповідають товариші про той час служби.
В 2024 році Степану Леху було присвоєно звання майора Збройних сил України. Служив старшим офіцером розвідки 80-го батальйону, брав участь у боях на Харківщині, Сумщині та Курщині.
Останній бій Степана відбувся 27 січня 2025 року на позиціях поблизу населеного пункту Олександрівка Охтирського району Сумської області. Воїн загинув від ворожої міни під час виконання бойового завдання, при виконанні службових обов’язків із захисту територіальної цілісності та сувернітету України, віддавши своє життя за волю та незалежність нашої держави.
Близькі розповідають, що Степан любив життя, хотів, щоб у його дітей було вільне, незалежне майбутнє.
Серед побратимів він був не лише командиром, а й другом, його шанували та поважали, адже завжди вислуховував і підтримував, давав поради та робив усе можливе, аби врятувати життя своїх підлеглих. Усі, хто знав Степана, чи хоча б один раз мав нагоду з ним поспілкуватися, розуміють, що цей світ втратив найдостойнішу людину, яка заслуговувала жити. У нього ще було стільки ідей і планів на життя після Перемоги.
Похований 30 січня 2025 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища у місті Тернополі.
Залишились мати Ганна Дмитрівна, батько Василь, дружина Анастасія та двоє дітей - Захар та Олександр, сестра Юлія.
Степан Лех нагороджений Відзнакою Президента України «За оборону України» (2022 рік), медаллю «За доблесть та звитягу», мав інші бойові нагороди та відзнаки за виконання розвідувальних завдань.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 28 лютого 2025 року, Степан Лех посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
Для усіх нас Степан Лех є прикладом відданості, мужності та любові до Батьківщини, закарбувавши своє ім’я у ряді Героїв, пам’ять про яких житиме вічно.