Процик Віталій Степанович – 41-річний український військовик, солдат, командир міномета 2 відділення 1 взводу 2 мінометної батареї військової частини А 4270. Загинув, виконуючи бойове завдання, 27 грудня 2024 року біля населеного пункту Нікольський Суджанського району Курської області (р.ф.).
Віталій Процик народився 19 травня 1983 року в селі Звенигород Бучацького району Тернопільської області. Там навчався в місцевій школі. Після 9 класу вступив до Бучацького аграрного технікуму. Продовжив здобувати освіту на землевпорядному факультеті Львівського національного аграрного університету (зараз Львівський національний університет природокористування). Ставився до навчання дуже відповідально і сумлінно, був відмінником. За високі знання відзначений червоним дипломом. Із найвищими балами та червоним дипломом закінчив і магістратуру цього вишу.
Працював за фахом у Тернополі, проявивши себе високим професіоналом своєї справи у галузі землевпорядництва.
В 2012 році створив сім’ю, одружившись із своєю коханою Наталею. В 2016-му у подружжя народилась донька Боженка. Прекрасний сім’янин, відданий та дуже люблячий батько, який турботливо піклувався про свою родину, вважаючи її найвищою цінністю в житті.
З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав міської тероборони, ходив на патрулювання. На початку червня 2024 року Віталій став на захист України, долучившись до лав Збройних Силі України за мобілізацією. Спочатку служив на Донецькому напрямку, потім був переведений у Суми, тоді воював на Курщині.
Загинув Віталій Процик як Герой, 27 грудня 2024 року неподалік Нікольського, що у Суджанському районі Курської області, під час виконання бойового завдання, залишаючись вірним військовому обов’язку, захищаючи Україну.
Земляки згадують, що ще з дитинства він був спокійним, врівноваженим, розсудливим, хорошим другом.
Про те, що Віталія можна вважати прикладом для кожного, як дуже справедливу і чесну людину, говорять і друзі. «Він ніколи не шукав легких шляхів, а завжди йшов вперед», - такими спогадами діляться колеги.
Особливою рисою його характеру було те, що думав про інших тільки добре, відрізнявся світлим і чистим серцем, відкритим людям зі щирістю та любов’ю. Саме таким – добрим, людяним, люблячим, порядним і чесним, Віталія і пам’ятатимуть рідні.
Похований Віталій Процик 2 січня 2025 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
Провести його в останню дорогу приїхало багато людей – друзі, знайомі, однокласники, одногрупники зі Львова, Києва і навіть з Німеччини та Англії, відчуваючи особливу потребу вклонитися, попрощатися і подякувати Віталію як доброму другові, чудовому професіоналу, надійному колезі і просто хорошій світлій людині.
Залишились батьки - Марія Михайлівна та Степан Миколайович, дружина Наталія Богданівна, донечка Божена.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 28 лютого 2025 року, Віталій Процик посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».