Козоріз Микола Васильович – 43-річний український військовик, кулеметник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А 5001. Загинув 21 грудня 2024 року біля селища Шевченко Покровського району Донецької області.
Микола Козоріз народився 17 липня 1981 року на Івано-Франківщині, в селі Городиська Рогатинської громади. Двадцять років тому переїхав до Тернополя.
Микола завжди був душею компанії, вмів влучно і дотепно пожартувати. Всі його любили. Згадують про нього, як про світлу, хорошу, добру людину.
Був справжнім захисником не лише для своєї родини, але й для всієї України. Коли у серпні 2024 року отримав повістку, Микола мужньо став на захист рідної Батьківщини. «Коли дали повістку, він сприйняв це нормально, бо був готовий до того. Казав, що рано чи пізно всі мають піти воювати й захищати», – згадують родичі Миколи. Важливим поштовхом, коли ішов на фронт, стало те, що мобілізували племінника - сина брата. Як розповідає донька Героя, батько завжди казав: «Як дадуть повістку, я не буду переховуватись і піду, тому що племінник пішов. Братові моєму тоді було 27 років, і він, на жаль, вже загинув».
Відтак, Микола Козоріз був призваний на військову службу за мобілізацією 15 серпня 2024 року Тернопільським ОМТЦК та СП Тернопільської області. Проходив навчання у Франції. Потім його відправили в Донецьку область, в район Покровська. Микола був відповідальним, добросовісним, чесним, тому до своїх військових обов’язків ставився дуже ретельно.
На жаль, через чотири місяці після початку служби, 21 грудня 2024 року, під час виконання бойового завдання, поблизу населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області, Микола загинув, відданий військовій присязі на вірність українському народові.
«Служив він у 155-й бригаді. Був один раз на «нулі». Він там п’ять діб перебував. А тоді три чи чотири дні мав відпочити, і потім знов на «нуль», але пішов швидше. І вже дзвонив і казав, що от я йду, везуть моїх хлопців. Я даю номер командира, всіх хлопців, кого знаю, бо не знаю, чи вийду живий. Так сказав і не вийшов», - розповідає донька у коментарі для «Суспільного».
Похований 27 грудня 2024 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
Залишилась мама, дружина, дочка та сестри.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 28 лютого 2025 року, Миколі Козорізу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).