Шишкін Олександр Олександрович – 41-річний український військовик, солдат, стрілець-санітар 1 єгерського відділення 2 єгерського взводу 6 єгерської роти 2 єгерського батальйону військової частини А 4056. Загинув 24 грудня 2024 року біля населеного пункту Відродження Покровського району Донецької області.
Народився Олександр Шишкін 2 травня 1983 року в місті Тернополі. Після закінчення школи та професійно-технічного училища працював у будівельній галузі. Тривалий час їздив на заробітки за кордон.
Після втрати батьків у 2005 році переїхав до сестри, став для її дітей не лише дядьком, а й другом, наставником і підтримкою.
Отримавши повістку у 2023 році, Олександр без вагань став до лав Збройних сил України, відчуваючи свій обов’язок перед державою. Пройшов тяжкі бої, двічі був поранений, контужений, та щоразу повертався на фронт. Його бойовий шлях - це шлях незламності духу, братерської підтримки і самопожертви.
Побратими згадують Олександра як надзвичайно добру, щиру людину, готову завжди допомогти, підтримати, поділитися останнім. Він віддавав себе повністю іншим - як у мирному житті, так і на війні. Саме за це Героя любили, поважали, ним пишалися.
З грудня 2024 року Олександр вважався зниклим безвісти, і лише наприкінці січня 2025 року рідні дізналися про його загибель. Герой поліг у бою 24 грудня 2024 року біля населеного пункту Відродження на Донеччині, виконуючи бойове завдання, виявивши стійкість і мужність щодо захисту України, будучи відданим військовій присязі на вірність Українському народу.
24 січня 2025 року Олександра Шишкіна з почестями поховали на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
У вічній скорботі залишились сестри Ілона та Наталя, племінники, друзі, побратими.
Відповідно до рішення сесії Тернопільської міської ради від 28 лютого 2025 року, Олександру Шишкіну посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
Пам’ять про Героя житиме в серцях усіх, хто його знав, і надихатиме нові покоління любити свою землю і захищати її, як це робив Шишкін Олександр.