Смоляк Назарій Ігорович – 25-річний український військовик, солдат, стрілець-помічник гранатометника 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини А 4638. Загинув 28 грудня 2024 року в селі Новоєгорівка Сватівського району Луганської області під час виконання бойового завдання.
Назарій Cмоляк народився 1 березня 1999 року у селі Лучка Великоберезовицької громади Тернопільського району Тернопільської області. З дитинства проживав у рідному селі, навчався в місцевій школі, а згодом працював у Тернополі.
До лав Збройних сил України приєднався добровільно 3 жовтня 2024 року. Був призваний на військову службу за контрактом Коломийським РТЦК та СП Івано-Франківської області.
«Ми навіть не знали, що він підписав контракт. Він нам не сказав. Він натякав, що підпише. Ми думали, що він так сміється і нічого підписувати не буде. Потім до нас подзвонили, що Назар підписав контракт. Мама була в шоці. Всі були в шоці. Мама плакала, казала: «Куди ти йдеш»? Він каже: «Мамо, як всі так будуть говорити, то хто буде воювати? Як не я, то хто?», – згадувала пізніше сестра Олена у коментарі для «Суспільного».
28 грудня 2024 року стало останнім днем у житті молодого бійця, який був прикладом відданості своїй країні і присвятив себе боротьбі за неї. Герой загинув під час виконання бойового завдання за призначенням поблизу населеного пункту Новоєгорівка на Луганщині, мужньо виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність.
Назарія Смоляка поховали 3 січня 2025 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
У скорботі залишились мати та дві сестри.
Відповідно до рішення сесії Тернопільської міської ради від 28 лютого 2025 року, Назарію Смоляку посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
А для усіх нас Назарій залишається прикладом незламності духу, віри у світле майбутнє нашої держави, переконаності, що захист рідної Батьківщини – священний обов’язок кожного, адже вона у нас одна – найдорожча серцю і найкраща – наша Україна.