Мандзій Руслан Васильович – 54-річний український військовик, учасник АТО, боєць 128-ї гірсько-піхотної бригади (позивний «Батя»). Помер від серцевого нападу 4 червня 2018 року, перебуваючи на реабілітації після контузії, в селі Малий Кунинець Збаразького району Тернопільської області.

Народився Руслан Мандзій 10 червня 1964 року в селі Малий Кунинець Збаразького району Тернопільської області. Закінчив Великокунинецьку восьмирічну школу, а 1981-му році – Залісецьку школу. Вступив до Тернопільського педагогічного інституту (зараз – Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка), навчався на факультеті загальнотехнічних дисциплін.

Після закінчення вишу працював на станції юних техніків у селищі Велика Березовиця. Був засновником фермерського господарства «Гринівці» у селі Малий Кунинець Збаразького району.

Виховав двох синів. В 2010-му народилася донька Уляна.

15 серпня 2015 року Руслан Мандзій пішов добровольцем в АТО. Виконував бойові завдання в районі Авдіївки, Пісків.

В 2018 році отримав контузію, лікувався в госпіталі у Вінниці. 26 травня повернувся додому на реабілітацію, аби відновитися та набратися сил. Однак 4 червня 2018 року, через проблеми із серцем, життя Героя раптово обірвалося.

Похований на місцевому кладовищі в селі Малий Кунинець на Збаражчині.

У Героя залишилися дружина Зоряна Богданівна, донька Уляна та сини від першого шлюбу Тарас і Віталій.

Час не гоїть рани і не стирає спогадів та безмежної людської вдячності воїнам-Героям за їхній подвиг, за їхню любов до Батьківщини і бажання її захищати, навіть ціною власного життя.