Кульчицький Володимир Миронович – 40-річний український військовик, солдат, навідник аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А4355. Загинув 22 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Богоявленка Волноваського району Донецької області.
Народився Володимир Кульчицький 29 червня 1984 року в Тернополі. Навчався спочатку в Тернопільській школі №21, а закінчував 28-ту.
Після школи відслужив в армії, одружився. Жив і працював у Тернополі - в охоронній фірмі «Яструб», на підприємстві «Вікнарьов». Займався будівельними роботами, ремонтами, виготовляв меблі на замовлення, адже вмів робити все – легко, красиво, талановито, якісно і ретельно.
Мав золоті руки, хорошу вдачу, був працелюбним і відповідальним, тому, де б не працював, його цінували та поважали.
Володимир таким був і в житті – веселий, хороший, спокійний, талановитий, мав багато друзів, завжди жартував і створював позитив. Вмів грати на гітарі і гарно співав. Часто в друзями грали у шахи – і під час посиденьок у дворі будинку, і вдома. «Душа компанії», – так згадують про нього знайомі.
Взагалі, був простим і веселим у побуті – навіть любив прибирати і готувати щось смачненьке. З дитинства займався плаванням, а також вмів ходити на вітрильній дошці – віндсерфінгу. Але найбільшим його захопленням була риболовля, коли можна було з вудочкою посидіти на березі озера.
Дуже любив і цінував свою маму – Ярославу Романівну, до якої звертався тільки на «Ви», завжди хотів вберегти і підтримати.
Був призваний на військову службу 25 червня 2024 року. Пішов на війну добровільно і свідомо, розуміючи і усвідомлюючи те, наскільки важливим є стати на захист рідної землі. Служив на Донецькому напрямку.
Загинув Володимир Кульчицький 22 жовтня 2024 року внаслідок скиду з ворожого БПЛА при виконанні службових обов’язків, відданий військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, неподалік населеного пункту Богоявленка на Донеччині.
Похований 30 жовтня 2024 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
Залишилася мати Ярослава Романівна, син Дмитро та дочка Тетяна.
За вагомий особистий внесок у становлення української державності та особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Володимир Кульчицький посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 13 грудня 2024 року), нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна слава та шана Захиснику України, низький уклін Герою, який захищав Батьківщину та кожного з нас.