Завадівський Михайло Романович – 50-річний український військовик, солдат, гранатометник 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А 4576, позивний «Міня». Загинув 6 листопада 2024 року біля населеного пункту Новоіванівка Суджанського району Курської області (рф).
Михайло Завадівський народився 6 березня 1974 року в селі Золота Слобода Козівського району Тернопільської області. Навчався в 6-тій школі міста Тернополя (тепер Тернопільський НВК «Школа-ліцей №6 імені Назарія Яремчука»). В 1990-1993 роках вчився в ПТУ № 9, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною. В 1995 році, після служби в армії, вони одружилися.
З 1996 року Михайло працював інспектором ДАІ. У 2005 році вступив до Київського університету внутрішніх справ, а в 2010-му отримав диплом за спеціальністю «Правознавство».
Михайло був людиною з великим серцем, відкритим для всіх, готовий допомогти, розділити радість і підтримати у важку хвилину. Завжди веселий, усміхнений, життєрадісний, дуже любив з друзями їздити на рибалку та полювання, і це було його хобі. Мав багато друзів.
У 2014 році брав участь в АТО, перебуваючи у відрядженні в ГУМВС України в Харківській області з подальшою дислокацією у містах Словʼянськ, Красний Лиман, Святогірськ Донецької області.
У 2018 році, після двадцяти років служби у поліції, Михайло вийшов на пенсію, поїхав за кордон, працював водієм-далекобійником. З початком повномасштабного вторгнення, в березні 2022 року повернувся в Україну. Працював водієм-перевізником, а тоді добровольцем пішов до військкомату. Призваний на військову службу за мобілізацією в липні 2024 року.
Загинув Михайло Завадівський 6 листопада 2024 року внаслідок штурмових дій противника під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Новоіванівка Суджанського району Курської області (рф).
Михайло дуже переживав за свою сімʼю, казав «Хто, як не я», любив своїх дочок, Таню та Ілонку. В останній розмові з ними по вайберу, яку доньки запамʼятали на все життя, він сказав: «Все буде добре», хоча знав, куди йде. Це було його третє бойове завдання на Курськ, з якого Герой так і не повернувся. Вони з побратимами потрапили під ворожий дрон, і осколкові поранення виявились для Михайла несумісними з життям.
Похований 14 листопада 2024 року в Тернополі, на Алеї Героїв Микулинецького кладовища.
Залишилась мама Люба Федорівна, дружина Ірина, доньки Таня і Ілона, брат Ігор із сімʼєю.
За вагомий особистий внесок у становлення української державності та особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного сувернітету та територіальної цілісності України, згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 13 грудня 2024 року, Михайло Завадівський посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя». Його відвага та професіоналізм були відзначені орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна пам’ять Герою, який поклав своє життя за незалежність України. Його подвиг та жертва заради рідної землі ніколи не будуть забуті.