Мельник Андрій Володимирович - 39-річний український військовик, молодший сержант, командир відділення кулеметного взводу 2 стрілецького батальйону військової частини А 0998, пoзивний «Вiкiнг». Помер 17 грудня 2024 року в районі населеного пункту Копані на Донеччині.
Андрій Мельник народився 21 березня 1985 року в Тернополі. Вчився у Тернопільській школі № 22, потім після 9-го класу – у Галицькому фаховому коледжі імені В’ячеслава Чорновола.
З дитинства професійно займався футболом. Пізніше, у другій половині 2000-х та у 2010-х роках захищав кольори ФК «Плотича» у чемпіонаті Тернопільського району. Востаннє Андрій Мельник був заявлений за плотичан у 2018 році, - повідомляє Асоціація футболу Тернопільщини.
Завжди був відповідальним і надійним, не боявся відповідальності, і коли було потрібно, завжди з готовністю підставляв плече. Так, ще з 14-річного віку, коли помер батько, Андрієві довелося стати головою сім’ї – підтримувати і допомагати мамі, а молодшому на десять років братові Володимиру – замінити батька. А коли мати поїхала на заробітки за кордон, повністю взяв на себе відповідальність за всю родину.
При цьому, незважаючи на жодні обставини та проблеми, які могли виникати, – життєві чи сімейні, завжди мислив позитивно, переконуючи і усіх довкола, і самого себе впевненими словами «Усе буде добре».
Жив і працював у Тернополі, пізніше – їздив на заробітки, вмів і любив працювати, з позитивом ставлячись і до роботи, і до оточуючих людей.
Був щирим, добрим, дбав про рідних і друзів, завжди легко і доброзичливо відгукувався, коли хтось просив про допомогу.
Любив дітей, хотів мати дітей і просто мріяв бути щасливим та все намагався робити для того.
Перед початком повномасштабного вторгнення був нa зaрoбiткaх у Вeликoбритaнiї і якраз повернувся додому. І коли стала потреба негайному у захисті Батьківщини, Андрій Мельник вже 1 березня 2022 року пішов добровольцем «Якщо я не піду, ворог прийде на поріг, а цього не можна допустити. Я йду захищати свою сім’ю, свою родину, свій дім», - сказів він тоді дружині Галині. І ця переконаність у важливості своєї місії як захисника залишалась у Андрія постійно.
Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Мужнiй, сильний, серйозний, справедливий, компетентний у багатьох речах та ставленні до життя і світу, Aндрiй Мельник прoйшoв усe пeклo вiйни. Своє вміння бути відповідальним за інших зберіг і на фронті, завжди турбуючись про побратимів. Дуже цінував їхнє військове братство, коли всі один за одного, за відчуття впевненості у друзях, у силі даного комусь слова, порядності.
У червні 2024-го під час одного із завдань отримав перелом ноги, лікувався в Тернополі, однак коли дізнався про загибель двох близьких друзів, відмовився від реабілітації і якомога швидше повернувся у свій підрозділ. Взагалі, втрачати побратимів завжди відгукувались у його щирій душі великим болем.
Життя Андрія Мельника раптово обірвалося 17 грудня 2024 року в населеному пункті Купані Донецької області.
Похований 22 грудня 2024 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища у Тернополі.
У залишилась мама Галина Ярославівна, дружина Галина, діти від першого шлюбу - Алінка та Матвій, брат Володимир.
Безмежна і щира вдячність Герою, який віддав своє життя, боронячи Україну!