Халваші Георгій Романович – 22-річний український військовик, молодший сержант, розвідник-сапер I розвідувального відділення розвідки спеціального призначення I батальйону оперативного призначення, в/ч 3029 Національної гвардії України. Загинув 31 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Михайлівка Покровського району Донецької області.
Георгій Халваші народився 20 квітня 2001 року в Тернополі. В 2007 році пішов у перший клас Тернопільського НВК «Школа-ліцей № 6 імені Назарія Яремчука». Жив звичним життям тернопільського школяра – вчився в школі, проводив час із друзями по двору та однокласниками, коли можна гуляти в парку, сидіти до ночі на «Єлисях» і просто відчувати смак дитинства.
Після 9 класу Георгій вирішив вступати до Технічного коледжу Тернопільського національного Технічного університету імені Івана Пулюя. Обрав перспективну спеціальність радіотехніка, аби можна було вже потихеньку починати вибудовувати своє майбутнє.
Навчався в коледжі в 2016-2019 роках. А 13 жовтня 2021 року розпочав строкову військову службу у Збройних Силах України. Відтоді Георгій і став на захист Батьківщини.
Був розподілений у Національну гвардію і направлений на Одещину, в місто Ізмаїл. Саме там зустрів початок повномасштабного вторгнення, і таким чином відразу опинився на війні.
За деякий час воїна було переведено в Запоріжжя, у військову частину 3029 - пізніше 15 БрОП НГУ «Кара-Даг» 15-та бригада оперативного призначення Національної гвардії України, одна із штурмових бригад «Гвардії наступу». Під час служби Георгію вдалося проявити себе дещо з іншого боку, оскільки на той момент його дуже зацікавила воєнна медицина. Юнак почав самотужки оволодівати відповідними навичками надання медичної допомоги, реагування та дій в екстремальних ситуаціях, підшуковував в інтернеті і читав спеціальну літературу. Тому коли з’явилась можливість поїхати на навчання з тактичної медицини до Норвегії, Георгій подав заявку, і його було включено до групи. Як розповідав потім рідним, це був перший в часі війни такий тренінг для українських воїнів – дуже актуальний на той момент і дуже відповідальний. Відтак, повернувшись у частину, вже окрім звичних обов’язків солдата, вмів, знав і успішно практикував основи надання медичної допомоги та діяв під час виконання завдань і як бойовий медик.
У родині Георгія, вдома в Тернополі, завжди жили собаки, тому мати собаку там, в частині, було мрією хлопця. І керівництво йому це дозволило. Георгій взяв собі чудового і розумного собаку породи кане-корсо. Тренував його, займався, застосовував методи дресури, які би можна було використати і під час служби. Окрилений успіхами у цій сфері, Георгій навіть почав розмірковувати над тим, аби в майбутньому присвятити себе військовій кінології.
В серпні 2024 року Георгій був переведений на Покровський напрямок. На той момент там було надзвичайно «гаряче». І вже на другий день після виїзду на позиції Героя не стало. Георгій Халваші загинув 31 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Михайлівка на Донеччині, під час виконання бойового завдання та службових обов’язків із захисту територіальної цілісності і сувернітету України.
Побратими захисника відгукуються про нього, як про доброго друга та відважного бійця, згадують багато хороших позитивних моментів у спілкуванні, але найголовніше у цих спогадах – надійність Георгія як людини, впевненість, що на нього можна покластися у будь-який момент, що в екстремальній ситуації він не розгубиться і знайде правильний вихід.
Поховали воїна-захисника 7 вересня 2024 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища у місті Тернополі.
Залишилася мати Влада Віталіївна, батько Роман Ісметович, бабуся Олена Миколаївна та дідусь Віталій Михайлович.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 13 вересня 2024 року Георгію Халваші посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя».