Турко Анатолій Іванович – 47-річний український військовик, солдат, кулеметник 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, військова частина А4248. Життя воїна раптово обірвалось 25 листопада 2024 року в населеному пункті Озерне Краматорського району Донецької області.
Народився Анатолій Турко 20 листопада 1977 року в місті Тернополі. Здобув освіту в Тернопільській загальноосвітній школі №15, а згодом закінчив Львівський будівельний технікум. Із юних літ, за словами сестри Ольги, вирізнявся спокоєм, виваженістю та жагою до знань.«Він був дуже спокійний та врівноважений, любив історію, фізику, хімію, ботаніку, був дуже розумним», - розповідає Ольга Іванівна.
«Був людиною, для якої честь, обов’язок і любов до України були сенсом життя», - наголошують, згадуючи Анатолія, знайомі. Працюючи електриком у житлово-експлуатаційній конторі, завжди був надійним і відповідальним, готовим прийти на допомогу.
Та головним покликанням Анатолія стала служба Україні. Ще в 2014-му, коли розпочалась війна на Сході, він долучився до Антитерористичної операції, ставши на захист рідної землі.
З початком повномасштабного вторгнення Анатолій, отримавши повістку, в червні 2022 року без вагань повернувся на фронт у складі військової частини А 4248.
Його бойовий шлях проліг через найгарячіші точки, де воїн-захисник мужньо боронив кожен клаптик української землі. 25 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Озерне Донецької області життя солдата Анатолія Турка трагічно обірвалося - серце просто не витримало.
Похований 2 грудня 2024 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища у місті Тернополі.
У глибокій скорботі залишилася сестра Ольга Іванівна, для якої Анатолій був не лише братом, а й близькою душею, людиною з великим серцем. Він жив за принципом, що Україна – це не просто земля, а спільна справа, за яку варто віддати все.
Відповідно до рішення сесії Тернопільської міської ради від 13 грудня 2024 року, Анатолій Турко посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
Його ім’я назавжди залишиться вписаним в історію міста, яке він так любив. Вічна пам’ять і слава Герою, який до останнього подиху залишався вірним своїй присязі!