Васильєв Тарас Петрович – 44-річний український військовик, солдат, в/ч А7065. Загинув 6 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Піщане Куп’янського району Харківської області.
Тарас Васильєв народився 19 березня 1980 року у місті Тернополі. Дитячі роки проходили в садочку, у звичайному житті, пізнаючи світ. У ранньому віці залишився напівсиротою, батько загинув. Тому з дитинства Тарас у всьому старався допомагати матері, дослухаючись до її мудрих та правильних порад.
Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №11. На той час формувався як особистість, пристосовуючись до суспільного життя. Багато читав, вивчав духовну літературу, часто відвідував церкву. За порадою матері, Тарас хотів бути священником. На жаль, ця мрія не реалізувалася.
Працював на різних роботах та посадах в галузі будівництва. У колективі та відносинах з друзями був відвертий, справедливий, старався допомогти всім, хто звертався до нього.
Про сімейне життя старався не думати, бо на той час захворіла мама, і весь свій вільний час він проводив з хворою. Тому своєї сім’ї та дітей не мав.
Патріотично налаштований Тарас дуже хотів допомагати ЗСУ, тому вирішив стати на захист Батьківщини. З проханням доглянути за хворою матір’ю звернувся до брата Олега Йосиповича, і пішов у ряди захисників.
10 серпня 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Службу проходив спочатку у військовій частині А7073, пізніше був переведений до військової частини А7065. При виконанні бойового завдання поблизу села Піщане Куп’янського району Харківської області, відданий Військовій присязі на вірність українському народові, 6 жовтня 2024 року Тарас Васильєв загинув як Герой.
Похований 12 жовтня 2024 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища у місті Тернополі.
Мама Марія Данилівна, яка була дуже хворою і яку Тарас надзвичайно любив, пішла з життя, чекаючи сина з війни, ще 5 червня 2024 року. Залишився брат Олег.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 25 жовтня 2024 року, Тарас Васильєв посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин мста Тернополя».
Герой мужньо протистояв ворогу, показуючи приклад незламності духу українського воїна. Його подвиг назавжди у наших серцях.