СМОЛЮХ Іван Ігорович – 27-річний український військовик, солдат, помічник гранатометника 2 відділення 3 взводу оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення військової частини 3017 Національної гвардії України, позивний «Япончик». Загинув 9 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Нестерянка Пологівського району Запорізької області.
Іван Смолюх народився 21 серпня 1997 у місті Тернополі. Навчався у Тернопільській ЗОШ №11, яку закінчив в 2014 році. Мав здібності і талант до музики, тому вступив до Тернопільської музичної школи №2 імені Михайла Вербицького, де займався грою на гітарі. Прекрасно оволодів цим інструментом, і потім, вже коли став старшим, часто у товаристві друзів любив взяти в руки гітару, аби виконати кілька інструментальних композицій.
Ще одним захопленням Івана була техніка. З дитинства займався у Тернопільському центрі науково-технічної творчості, у гуртку автомоделювання. Працювати над виготовленням радіокерованих моделей автомобілів було для хлопця надзвичайно цікавою справою. Тому багато вільного часу проводив із друзями - такими ж, як і він фанатами цього хоббі: розробляли машинки, влаштовували перегони, брали участь у змаганнях.
Як і більшість тих, хто полюбляє техніку, цікавився також і комп’ютерами та усім, що з цим пов’язано. Тому не дивно, що подальшу свою долю Іван пов’язав з технікою, - після закінчення школи вступив на факультет прикладних інформаційних технологій та електроінженерії Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Диплом магістра отримав в 2019 році за спеціальністю «Метрологія та інформаційно-вимірювальні технології».
Був шанувальником спорту, здорового способу життя. Під час навчання Іван постійно брав участь у найрізноманітніших змаганнях, які проводились у виші. Особливі успіхи демонстрував у плаванні, захищаючи честь факультету, а у складі університетської команди виступав на студентських змаганнях всеукраїнського рівня і навіть за кордоном.
Ще студентом Іван відрізнявся активністю, цілеспрямованістю. Був старостою групи - вихований, організований, спокійний, компанійський. Одногрупники цінували та поважали його за порядність, а найголовніше – за віру у справедливість, з якою завжди йшов життям. «Був надійним другом, світлою людиною, відданим патріотом…», - згадують про Івана однокурсники.
Відразу після закінчення університету, за рекомендацією вишу, влаштувався на роботу за спеціальністю – інженером-електриком на Тернопільський круп’яний завод ТОВ «ЕКОР ТЗ». Це підприємство стало для Івана першим і єдиним місцем роботи, де встиг попрацювати і проявити себе як прекрасний фахівець, хороший знавець своєї справи, компетентний у техніці, точних науках.
В травні 2024 року призваний до лав Збройних Сил України. Був розподілений до військової частини 3017 «Спартан» Східного оперативно-територіального об’єднання Нацгвардії України. Проявив високий рівень підготовки, хороші знання, відповідальність та оперативність у виконанні завдань, відтак було прийнято рішення направити його до Києва, у підрозділ «Омега». Однак, на жаль, наказ про переведення запізнився буквально на два дні - 9 листопада 2024 року Іван Смолюх загинув внаслідок штурмових дій противника, відданий Військовій присязі на вірність українському народові, у бою за Україну в районі населеного пункту Нестерянка Запорізької області.
Іван Смолюх був справжнім, мужнім сином своєї Батьківщини і до останнього подиху захищав її цілісність та незалежність, а в тому бою, що забрав його життя, до останнього прикривав побратимів.
Похований Герой 1 грудня 2024 року на Алеї Слави Микулинецького кладовища у Тернополі.
Залишилась мама Марія Миколаївна.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 13 грудня 2024 року, Івану Смолюху посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя».