Кузнєцов Сергій Євгенович - 47-річний український військовик, прапорщик, 24-та окрема механізована бригада, ветеран АТО, позивний «Шматко». Помер раптово від нападу, спричиненого контузією внаслідок бойових дій під час проходження військової служби, 12 березня 2018 року в місті Тернополі.
Народився Сергій Кузнєцов 29 січня 1971 року в Тернополі. В 1988 році закінчив загальноосвітню школу №6 (тепер ТНВК «Школа-ліцей №6 ім. Назарія Яремчука»).
З червня 1989 по травень 1991 року проходив строкову службу в армії. Потім повернувся до Тернополя, де і проходило його життя.
Сергій працював на підприємстві «Вікнарьов», де серед колег і друзів користувався авторитетом та повагою саме за небайдужість та відповідальність до всього, за що брався. А ще – за щиру і відверту душу, уміння бути компанійським, легким і доступним у спілкуванні.
Був веселим і життєрадісним, енергійним та позитивним. Завжди мав у запасі багато веселих та дотепних історій. Любив, щоб до нього приходили гості, готувати щось смачне, аби зробити приємне рідним і друзям.
Як патріот своєї країни, небайдужий до її долі, завжди рішуче реагував на події, що відбувались в нашій сучасній історії. Був активним учасником Революції Гідності, адже завжди вважав, що не варто чекати, коли хтось щось зробить за тебе, якщо йдеться про долю держави, про її майбутнє та про майбутнє наших дітей. Щоправда, гар від згорілих на Майдані у Києві шин ще довго відкашлював надсадним кашлем, але ні про що не шкодував, оскільки вважав, що робив те, що треба на даний момент і йому особисто, і всьому суспільству.
Саме з таким переконанням Сергій Кузнєцов і пішов в АТО, коли 1 вересня 2014 року був призваний до лав Збройних Сил України. Вступив до підрозділу 24-тої окремої механізованої бригади. Закінчив школу прапорщиків, отримав звання «прапорщик». З 2 вересня 2014-го до 15 вересня 2015 року брав участь у бойових діях в складі військової частини Б 4680 на території Донецької та Луганської областей, забезпечуючи і здійснюючи захист незалежності і сувернітету та територіальної цілісності України.
За бойові заслуги, героїзм та відданість державі, Сергій Кузнєцов отримав ряд військових відзнак, був нагороджений орденом та медалями.
Під час бойових операцій на Сході отримав кілька поранень та важку контузію. Відтак, повернувшись в 2015 році до Тернополя, був змушений постійно проходити лікування. Лежав в обласній психоневрологічній лікарні, у військових госпіталях у Львові та Харкові. Але війна все одно відгукувалась для Сергія постійними нападами болю, які не давали можливості жити повноцінним цивільним життям. 12 березня 2018 року після чергового нападу серце воїна-захисника зупинилося, і цього разу лікарі вже виявилися безсилими.
Поховали Сергія Кузнєцова 14 березня 2018 року на Микулинецькому кладовищі у місті Тернополі.
«Вічна пам’ять Герою! Сергій Кузнєцов - позивний «Шматко», відвоював на Майдані - Революції Гідності! Відвоював на війні під назвою АТО. Спи спокійно друже, земля тобі пухом», - згадує свого товариша волонтер Богдан Кіндій.
У Героя залишилися мати Світлана Йосипівна, сини Олексій та Олександр, дочка Світлана, дружина Валентина.