Іваненко Валентин Юрійович – 41-річний український військовик, старший солдат, старший водій 1-го піхотного відділення 3-го піхотного взводу 2-ої піхотної роти військової частини А 4947. Загинув 20 серпня 2024 року в районі населеного пункту Сторожове Волноваського району Донецької області.

Народився 12 серпня 1983 року в селі Слов’яносербськ Луганської області. Навчався в Агротехнічному університеті в Луганську на інженера-механіка. Згодом проживав місті Золоте Луганської області, де працював на шахті.

З початком повномасштабного вторгнення із сім’єю переїхав до Тернополя, батьки, на жаль, залишились на окупованій території. Працював на Мишковицькому спиртовому заводі.

Попри те, що був списаний з армії через травму, Валентин Іваненко не залишився осторонь воєнних подій та виконання свого громадянського обов’язку, відтак долучився до захисту держави 2 серпня 2023 року.

Воював спочатку на Запорізькому, згодом - на Донецькому напрямках. Відповідально ставився до своєї служби, завжди підтримував побратимів та бойовий дух. Валентин був прикладом справжнього воїна, який, попри всі перешкоди, став на оборону України. Герой відважно виконував свій обов’язок, будучи вірним військовій присязі.

Іваненко Валентин загинув 20 серпня 2024 року  при виконанні бойового завдання за призначенням, під час проведення ротації, неподалік населеного пункту Сторожове Волноваського району Донецької області.

Похований 23 вересня 2024 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій. 

Залишилися батьки, дружина Олександра, сини В’ячеслав та Максим.

Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 25 жовтня 2024 року, Валентину Іваненко посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя».