Стецький Валерій Андрійович – 39-річний український військовик, солдат, водій-електрик відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 3-го десантно-штурмового батальйону військової частини А 0224, позивний «Течик». Загинув при виконанні службових обов’язків в районі села Парасковіївка Донецької області 21 жовтня 2024 року.
Валерій Стецький народився 3 травня 1985 року в місті Тернополі. Навчався у Тернопільській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №26 (1995-2000 роки).
Після 9 класу, у 2000-2003 роках, здобував професію столяра, спеціалізуючись на виробництві художніх меблів, у Вищому професійному училищі №10 міста Тернополя.
У 2003-2005 роках проходив строкову військову службу у військовій частині А 0870 «Десна» (Чернігівська область) на посаді старшого механіка Р-409А. За час служби зарекомендував себе як дисциплінований і відповідальний військовослужбовець.
Після цього працював автомеханіком, їздив в Італію на заробітки – був водієм. Любив свою роботу, оскільки захоплювався автомобілями.
3 грудня 2023 року Валерій був мобілізований до Збройних Сил України. Проходив службу у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади на посаді водія-електрика відділення безпілотних авіаційних комплексів 3-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0224.
Відданий Україні та військовій присязі, він захищав Батьківщину в найгарячіших точках Донецької області, сумлінно виконував усі бойові завдання та користувався глибокою повагою серед побратимів, серед яких знайшов багато вірних друзів.
4 лютого 2024 року Валерій отримав вогнепальне уламкове поранення поблизу Новомихайлівки Донецької області. Після лікування та операції повернувся на фронт до побратимів, аби продовжити боронити Україну від російського агресора.
Життя Валерія Стецького обірвалося 21 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання неподалік Парасковіївки Покровського району Донецької області. Ворожий FPV-дрон уразив його автомобіль. Отримані поранення виявилися несумісними з життям. Герой загинув, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність.
«Він був не лише відважним військовим, але й дуже хорошою людиною та прикладом для всіх нас. Він був хорошим другом, побратимом, братом, сином. Які б не склалися умови на його шляху, завжди був позивним, веселим, щирим. Його відвага, мужність і самопожертва стали символом незламності та патріотизму для всієї України. Валерій віддав найцінніше – своє життя – заради нашого майбутнього, миру та безпеки нашої держави», – говорить сестра Ірина.
Поховали Валерія Стецького 26 жовтня 2024 року на Алеї Героїв, що на Микулинецькому кладовищі в місті Тернополі.
У Валерія залишилися рідні та близькі, яких він дуже любив: мати Наталія Омелянівна, сестра Ірина, швагро Микола, племінники Вероніка та Давидко, а також друзі та побратими.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 13 грудня 2024 року, за героїзм та відданість Валерій Стецький посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
Валерій віддав своє життя за Україну, за мир, за всіх нас, і 23 травня 2024 року, в День Героїв України, на фасаді Тернопільської загальноосвітньої школи І-III ступенів №26 імені Дмитра Заплітного відкрили меморіальну таблицю випускнику навчального закладу - військовослужбовцю, учаснику російсько-української війни Стецькому Валерію Андрійовичу.