Тленюк Богдан Васильович – 37-річний український військовик, солдат, старший сапер-гранатометник 1-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 2-го механізованого батальйону військової частини А 0536. Загинув 4 липня 2023 року, виконуючи бойове завдання, під час артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Водяне Донецької області.
Народився Богдан Тленюк 19 лютого 1986 року в селі Стриївка Збаразької громади Тернопільської області. Закінчив середню школу у рідній Стриївці, вступив до Тернопільського кооперативного технікуму, де спочатку навчався за спеціальністю «Митна справа», а закінчив як товарознавець.
Працював різноробочим, трохи таксував, був водієм.
В 2016-2018 роках брав участь в АТО, учасник бойових дій. Перебував на Донеччині. Під час служби пошкодив ногу, мав операцію, лікувався, але все одно залишався в строю.
В 2018-му повернувся до Тернополя, влаштувався на роботу на фірму «Вікнарьов». Там зустрів жінку, з якою вирішив пов’язати своє життя, - Світлану. Для обох це вже був другий шлюб, у Світлани від першого - двоє синів, яких Богдан прийняв, як рідних, полюбив, ставився до хлопців з великою увагою та повагою. Пара мріяла про спільну дитину, будувала плани.
Коли почалася повномасштабна війна, Богдан відразу пішов у військкомат, не чекаючи повістки. З перших днів намагався добитися, щоб його відправили на передову, бо ж мав бойовий досвід. Так, з 1 березня 2022 року став сапером-гранатометником. І знову воював на Донецькому напрямку, біля Бахмута та Авдіївки, - захищав Україну і всіх нас.
«Був принципово справедливий і впертий, йшов на війну, і ніщо не могло його спинити. Людина - на всі сто відсотків – і як чоловік, і як батько, і як громадянин своєї держави», - говорить дружина Світлана.
Богдан був простим і щирим. Користувався великим авторитетом серед односельців за добре серце, відвертість, прямоту. Богдана поважали і любили - добрий, компанійський, спокійний, справедливий, нікому ніколи не відказав у допомозі. «Останню сорочку віддав би, аби комусь було добре», - згадує мама Тетяна Михайлівна.
Перед виходом на бойове завдання Богдан завжди телефонував. Востаннє його голос дружина почула 4 липня 2023 року: «Він міг на 2-3 дні пропадати, і тоді серед ночі дзвонити. Я постійно чекала від нього дзвінка. Цього разу він попередив мене, що йде на бойове завдання, я чекала, але, на жаль, не дочекалася…»..
Про те, як загинув Богдан, дружина дізналася від його бойових побратимів. «Хлопці відбили дуже велику територію на Авдіївському напрямку і коли поверталися назад, підбирали поранених. Тоді почався обстріл і Богданові влучило прямо в спину. Пораненого хлопця, якого він виводив звідти, відкинуло на 15 метрів, а Богдана - одразу на смерть».
За офіційним повідомленням, Богдан Тленюк загинув 4 липня 2023 року, виконуючи бойове завдання, під час артилерійського обстрілу біля населеного пункту Водяне Донецької області.
Тіло загиблого Героя земляки зустрічали 8 липня у сквері Героїв міста Збаража, а потім прощалися з воїном у рідній Стриївці, у церкві Введення в храм Пресвятої Богородиці. Похований 9 липня 2023 року на місцевому кладовищі.
Звістку про те, що скоро стане батьком, Богданові Тленюку почути так і не довелося. Як розповіла дружина Світлана, про те, що вагітна, дізналася на третій день після його похорону. І так вже після загибелі Богдана у подружжя народились хлопчик і дівчинка - Ангелінка і Артур, які, на жаль, ніколи не побачать свого тата...
У скорботі залишились мама Тетяна Михайлівна, дружина Світлана та двоє маленьких дітей, молодший син Світлани – Олексій, а старший, Назар, - на жаль, теж загинув на війні.
У будинку в селі Стриївка на Збаражчині, де народився Богдан Тленюк, родина облаштувала куточок пам’яті Героя.
«Я дуже пишаюся своїм сином – справжнім Героєм. Він пішов на фронт, не чекаючи і не ховаючись, і віддав своє життя за нас усіх і за Україну», - говорить зі сльозами мама.
За свій подвиг, за бойовий шлях у лавах Збройних Сил, Богдан Тленюк удостоєний сімома відзнаками. Останню нагороду – Орден «За мужність» ІІІ ступеня, Героєві було присвоєно посмертно.