Мещеряков Євгеній Олегович – 32-річний український військовик, молодший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу 16-го окремого стрілецького батальйону, в/ч А7100, позивний «Махно». Загинув 4 травня 2024 року поблизу населеного пункту Левадне Пологівського району Запорізької області.
Народився Євгеній Мещеряков 23 лютого 1992 року у місті Лисичанську на Луганщині. Талановитий, ініціативний, непосидючий ще з дитинства. Йому все було цікаво: ходив до музичної школи, відвідував секцію класичної боротьби, займався українськими народними танцями. Створив свій музичний гурт, де писав музику, пісні, грав на гітарі та клавішних. Здавалося, Жені вдається все, за що б не брався.
Закінчив у Лисичанську 27-му школу, вчився у аграрному інституті, а після 2014-го переїхав до Харкова, і вже там отримав ступінь магістра.
Мріяв бути агрономом, вирощувати врожаї на рідній землі, садити дерева, але в 2016-му добровольцем вирішив піти в Збройні Сили, аби за українську землю боротися. На той момент, саме так розумів своє призначення і свій громадянський обов’язок. І цьому обов’язку був вірний завжди. Справжній і відданий патріот України.
Три роки відслужив, мав багато нагород, відзнак, подяк, серед яких, зокрема «За взірцевість у військовій службі», «Ветеран Війни - Учасник бойових дій» (2015 рік), «За звитягу», «За мужність і відвагу», Відзнака Президента «За участь в антитерористичній операції».
Після служби мешкав у Харкові, успішно освоїв ще один фах - будівельника, працював у цій сфері.
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, вивіз свою родину до Тернополя і з перших днів став на захист України, - маючи великий бойовий досвід, хотів якнайповніше застосувати його у боротьбі з ворогом. І відтоді й робив це. Якось пізніше зізнався мамі: «Я свою долю прийняв, тепер я знаю точно, хто я по життю, - я воїн».
Відчайдушний боєць, грамотний, обізнаний, професіонал з великої літери, розумний, нещадний до ворога, відповідальний командир.
«Женя був командиром - і на війні, і «по життю», але при цьому – людина «сонечко», - розповідає про сина мама Галина Вікторівна. - Завжди усміхнений, веселий, на позитиві, людина, з якої можна брати приклад, умів спілкуватися, переконувати, вести за собою». Про свою спеціальність, пов’язану з вибухівкою, Євген жартував фразою «Ми – люди-феєрверки», іронічно і по-доброму називав війну «війнонькою», прекрасно знаючи при цьому, за що і за кого воює, - за родину і за Україну. Не дарма, в одній із пісень, яку написав, були слова: «Я пішов за родину».
В листопаді 2023 року був нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України.
4 травня 2024 року, перед самим Великоднем, виїхав на завдання, але повернутися вже, на жаль, не судилося: у районі населеного пункту Левадне, що у Пологівському районі Запорізької області, в автомобіль, у якому перебував Євгеній Мещеряков разом з побратимами – Петром Воробцем та Олегом Єрмошиним, влучив ворожий дрон. Усі троє загинули.
Похований Євгеній Мещеряков 10 травня 2024 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища у Тернополі.
Залишились мама Тетяна Вікторівна та молодший брат Валерій, бабуся Таїсія Петрівна.
Мама Героя, розповіла, що вже після загибелі, син їй приснився і сказав такі пророчі слова: «Я - Мещеряков Євгеній Олегович. Я - українець і мені назавжди 32 роки. Син, брат, онук, племінник, дядько, побратим «Махно». Я свідомо пішов захищати Батьківщину і нищив ворогів без жалю більше п’яти років. Загинув 4 травня 2024 року під час виконання бойового завдання. Клята війна забирає наші мрії, сподівання, руйнує все, що ми любимо. Несе біль найдорожчим і близьким. Але ця війна не може забрати наші світлі душі, які пішли боронити свою Святу Землю, кожного з вас. Хай кожен ваш подих, кожен ранок дає сили і віри в нашу перемогу. Вдячний кожному за підтримку наших військових, ми завжди її відчували, бо в цьому і є наша сила, наша велика єдність. Смерті не існує, існує забуття, тому пам’ятайте героїв для майбутніх поколінь!».
Євгенію Мещерякову посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя». Таке рішення прийняли депутати на засіданні сесії Тернопільської міської ради від 9 червня 2024 року.
Відповідно до Указу Президента від 31 жовтня 2024 року, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку молодший лейтенант Євгеній Мещеряков посмертно нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.