Ігнатенко Андрій Володимирович - 55-річний український військовик, старший сержант, головний старшина, командир відділення зв’язку взводу зв’язку третього піхотного батальйону військової частини А 5003. Загинув 3 вересня 2024 року у місті Полтава в результаті ракетного обстрілу.

Андрій Ігнатенко народився 16 липня 1969 року в місті Миколаєві. Жив там із сім’єю. Був надзвичайною людиною – турботливим батьком двох доньок, люблячим чоловіком та талановитим художником. До війни працював на Миколаївському глиноземному заводі, захоплювався історією та літературою.

Після лютого 2022 року, з початком  повномасштабного вторгнення, переїхав з родиною до Тернополя.

Був мобілізований в липні 2024. Проходив навчання на зв’язківця.

Життя Андрія трагічно обірвалося 3 вересня 2024 року у Полтаві, внаслідок ракетного обстрілу Полтавського інституту зв’язку. Андрій якраз перебував у приміщенні інституту, коли туди влучила ворожа ракета. Загинув, залишаючись вірним військовій присязі, українському народу, виконуючи завдання за призначенням.

Рідні згадують: «Він був дуже хорошою людиною, дуже добрим, щирим, співчутливим. Справжній патріот України. В нього завжди був синьо-жовтий прапор. Він все мав символіку українську. Працював на глиноземному заводі, то його друзі кликали «Бандера». Він сюди приїжджав і дуже тим пишався».

Андрію Ігнатенку було лише 54 роки... Кожна така втрата — це рана для всіх нас. Андрій мав сім’ю, друзів, плани на майбутнє. Але обрав захист України понад усе. І віддав за рідну Батьківщину своє життя…

Поховали Андрія Ігнатенка 9 вересня 2024 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій. 

Залишилися дружина Марина Василівна  і дві доньки.

Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 13 вересня 2024 року, Андрію Ігнатенку присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).

На фасаді будинку на вулиці Якима Яреми,12, в Тернополі, де з 2022 до 2024 року проживав Андрій Ігнатенко, було відкрито меморіальну дошку на честь пам’яті Героя.