Довгалюк Роман Анатолійович - 38-річний український військовик, головний сержант, командир гармати 44-ої окремої артилерійської бригади, в/ч А 3215, позивний «Бурий». Загинув 12 серпня 2024 року в районі села Стецьківка Сумського району Сумської області.
Роман Довгалюк народився 14 квітня 1986 року у селі Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області (зараз Великоберезовицької громади), де пройшло його дитинство. Навчався у місцевій школі. Згодом вступив до Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка на факультет фізичного виховання та спорту.
Був талановитим художником, відомим байкером, унікальною особистістю. До служби в ЗСУ працював тату-майстром, артистом вогняного шоу «NikАlex», брав участь у співочих конкурсах. У 15 років самостійно освоїв їзду на мотоциклі, а будучи дорослим – створив власний байкерський клуб. Колекціонував старовинний глиняний посуд і карнавальні маски.
Був справжнім патріотом, який свідомо став на захист України ще під час АТО/ООС, та мужньо обороняв Батьківщину. Був вправним воїном.
Після повномасштабного вторгнення разом із побратимами захищав Україну на Київщині, в Чорнобилі, на Житомирщині, Оріхівському напрямку, у районі Куп’янська та Бахмута.
Підтримувала його мати Христина, яка стала волонтеркою та допомагала синові і його побратимам.
Роман став справжнім взірцем мужності. Його поважали побратими, йому довіряли життя, він був неперевершеним командиром. За словами матері бійця у коментарі Суспільному, Роман завжди переживав, дбав про своїх побратимів: «Недавно там був приліт, хлопці не мали ні подряпини. Він ними опікувався. Він їм казав: «Ви не йдіть туди. Я чую, там вже летить, ви мені вірте. Бігом ховайтеся». Мені вже хлопці це розказували».
Роман був добрим, щирим, дружелюбним, веселим, активним, мав чудове почуття гумору, завжди був готовим прийти на допомогу. Обожнював спорт та Батьківщину, за яку віддав власне життя.
Героїчно загинув 12 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання, в районі села Стецьківка на Сумщині.
Поховали Романа Довгалюка 16 серпня 2024 року на Пантеоні Героїв Тернополя, що на вул. Микулинецькій.
Залишились мати Христина Романівна, батько Анатолій, донечка Софія, брати.
Відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а також у серпні 2022 року – медаллю «За військову службу Україні». Це високі державні нагороди за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
За свій подвиг Роман Довгалюк посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (13 вересня 2024 року).