Дмитро Шилюк

Шилюк Дмитро Іванович - 32-річний український військовик, солдат, старший стрілець 4-го десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини А 0284. Загинув 30 липня 2024 року під час виконання бойового завдання. Свій останній бій Дмитро Шилюк прийняв на Сумщині, в районі населеного пункту Климентове Охтирського району Сумської області.

Дмитро народився 12 червня 1992 року в селі Комарин Почаївської територіальної громади Кременецького району. З першого до дев’ятого класу вчився у школі села Старий Тараж, а вже 10-11-тий - у школі села Ридомиль Після навчання вступив до Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка. Отримавши вищу освіту, п’ять років працював у селі Старий Тараж вчителем біології та фізкультури. В 2018 році одружився і переїхав до Тернополя. Влаштувався на підприємство «АРС-кераміка».

Прийнятий на військову службу за мобілізацією 30 травня 2024 року, долучився до лав ЗСУ. Служив старшим стрільцем десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини А 0284.

Життя Героя обірвалось 30 липня 2024 року в районі населеного пункту Климентове Охтирського району Сумської області.

«Вродливий, мужній, добрий, завжди готового прийти на допомогу людям, який щиро любив свою землю, Дмитро був дуже хорошим сином для батьків, надійним і дбайливим чоловіком, люблячим татом для синочка Данилка, вірним товаришем, мав дев’ять похресників…», - згадує про Героя дружина Іванна. Поховали героя 4 серпня 2024 року в рідному селі Комарин Кременецького району.

Залишились дружина Іванна Борисівна, син Данило, батьки – Іван Володимирович та Надія Митрофанівна, брат й сестра, а також багато друзів та побратими.

Тернопільська міська рада за вагомий особистий внесок у становлення української державності та особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, присвоїла солдату Дмитру Шилюку звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).