Кісельов Євген Олексійович - 48-річний український військовик, старший сержант, навідник роти вогневої підтримки першого протитанкового відділення 105 бригади військової частини А 7169. Загинув 28 липня 2024 року в населеному пункті Лютівка Богодухівського району Харківської області.
Народився Євген Кісельов 29 серпня 1975 року в місті Дніпро, де проживав із батьками. Згодом сім’я переїхала до Тернополя. Євген закінчив Тернопільську ЗОШ №4. Тренувався у секції плавання в спортивній школі, професійно займався боксом.
Євген був ініціативним і творчим, товариським, мав багато друзів, які поважали його та любили. Любив життя в усіх його проявах. Був активним, мав багато різних цікавих захоплень.
Думав про майбутнє і в 2024 році вступив до ЗУНУ.
«У кожного свій життєвий шлях, та кожен відповідальний за те, щоби пройти його гідно, шляхетно, віддано. Мій чоловік прожив щасливе життя, він збудував сімʼю, знайшов справжніх друзів і завжди був вірний їм. Він здійснював мрії інших, і таким чином здійснив і свою. У нього народився прекрасний син, який із гордістю продовжуватиме його рід», - розповідає дружина Євгена - Ірина.
Пройшов Майдан, всю Революцію Гідності. Від самого початку повномасштабного вторгнення, в перший день, пішов добровольцем на війну. Служив на Полтавщині, Сумщині, згодом - на Харківщині. Звільняв разом із побратимами Куп’янськ та був першим, хто стояв на кордоні, захищаючи Україну від ворога.
Євген Кісельов був сильним і мужнім воїном, доброю та щирою людиною, життєрадісним, вірним товаришем й побратимом, хорошим сином й чоловіком та ніжним і люблячим батьком. Мав непоборний дух та бажання захищати Україну, відстоювати її, навіть ціною власного життя, яке обірвалось 28 липня 2024 року на Харківщині.
Похований Євген Кісельов 2 серпня 2024 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища в місті Тернополі.
Залишились дружина Ірина, син Владислав, мама Тетяна Миколаївна і батько Олексій Євгенович.
За словами дружини, за місяць до загибелі Євген дізнався, що насправді походить із запорізьких козаків, – одного із його предків Катерина ІІ вислала на Сибір, відтак з плином років багато чого із родинної історії стерлося, однак стало відомо, що справжнє родинне прізвище у нього козацьке – «Кисіль». Відкриття та усвідомлення, що він козацького роду, стало для Євгена справжньою радістю і гордістю.
Відзначений Золотим Хрестом Сил Територіальної оборони.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 02 серпня 2024 року, Євгену Кісельову посмертно присвоєне звання «Почесний громадянин міста Тернополя».