Бойко Андрій Йосипович – 44-річний український військовик, підполковник, заступник командира бригади з морально-психологічного забезпечення – начальник відділення морально-психологічного забезпечення військової частини А 4447. Загинув 9 червня 2023 року в селі Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області.
Народився Андрій Бойко 5 квітня 1979 року в місті Оленегорськ Мурманської області РФ. Навчався у Національній академії прикордонних військ України, після цього проходив службу у прикордонних військах до 2008 року.
Проживав у селі Петриків Великоберезовицької громади.
«Він з дитинства мріяв стати військовим. Андрій був військовим в другому поколінні, його батько був військовим. Він хотів домогтися висот в цій службі», - розповідають побратими.
У 2014 році став на захист незалежності України та служив у героїчній 51-шій окремій механізованій бригаді (м. Володимир-Волинський). Згодом була служба у Тернопільській 44-тій окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола, в 146-му окремому ремонтно-відновлювальному полку (м. Золочів). З січня 2023 року служив у 33-ій окремій механізованій бригаді (м. Ужгород).
З травня 2023-го брав безпосередню участь у контрнаступальних діях на Запорізькому напрямку, де і загинув. Життя Героя обірвалося 9 червня 2023 року біля села Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області. Дружина Героя Тетяна розповідає, що тіло чоловіка довго не могли знайти. «Потім, коли знайшли, то я його візуально не могла впізнати. Я хотіла бути впевнена, що це він, тому й робили ДНК-експертизу». Чекали довгих три місяці. Та на жаль, підтвердження було отримано.
Відтак, встановлено, що Андрій Бойко загинув 9 червня під час артилерійського обстрілу позицій 1 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А 4447.
Похований 10 жовтня 2023 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища у Тернополі.
Залишилися дружина Тетяна, доньки Діана та Вікторія.
Андрій Бойко був справжнім патріотом, відданим своїй Батьківщині, вірним другом, опорою для побратимів, люблячим чоловіком та батьком. «Він був дисциплінованим, мудрим керівником для своїх підлеглих. Всі про нього відгукуються гарними словами: «Людина, яка переживала за свою справу. Він душею вболівав за це все. Піклувався за особовий склад», - згадують побратими.
«Ми ним пишалися, як батьком, як чоловіком. Він дуже цінував свою роботу, горів нею», - говорить дружина Тетяна у коментарі для «Суспільного».
У травні 2024 року міський голова Тернополя Сергій Надал мав за честь вручити доньці Андрія Бойка – Вікторії - памʼятний годинник, вшановуючи подвиг і пам’ять її батька.
Низько схиляємо голову перед подвигом захисника. Назавжди в історії України. Назавжди у нашій памʼяті.