Федорчак Ігор Вікторович - 29-річний український військовик, старший солдат, сапер інженерно-саперного відділення, інженерно-саперного взводу, інженерно-саперної роти військової частини А 4885, український музикант, освітянин. Загинув 25 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області.
Народився Ігор Федорчак 4 травня 1994 року в селі Біла Тернопільського району Тернопільської області. Вчився у Тернопільській загальноосвітній школі №7 (2009 рік). Ще з дитинства захоплювався музикою. Закінчив Тернопільську музичну школу №1 імені Василя Барвінського, де за три роки пройшов шестирічний курс навчання гри на гітарі. Вступив до Тернопільського мистецького коледжу імені Соломії Крушельницької. Потім став студентом факультету мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Після закінчення магістратури Ігорю Федорчаку прийшла повістка. Хлопець служив у Державній службі транспорту міста Чернігів, де потрапив у оркестр. Виступав разом з побратимами у Німеччині, Франції, Польщі та різних містах України.
Після служби повернувся до Тернополя, працював викладачем у рідній Тернопільській музичній школи №1 імені Василя Барвінського, грав у муніципальному духовому оркестрі «Оркестра Волі», писав власні пісні. Потім почав працювати в ай-ті сфері, але музиці присвячував весь свій вільний час.
Ще до строкової служби Ігор разом із однодумцями створив гурт – Bloomerion. Пізніше почав планувати з друзями запуск нового колективу, що мало статися вже після Перемоги, мріяв про записи свої пісень.
Ігор був призваний на військову службу за мобілізацією 20 вересня 2023 року. Вчитись саперній справі хлопця відправили за кордон. Він добре володів польською та англійською, міг порозумітись з іноземцями, тому побратими прозвали його «Дипломат». У грудні 2023-го захисник повернувся до України. Невдовзі опинився на Запорізькому напрямку, в Оріховому.
Загинув 25 січня 2024 року, отримавши травми, несумісні з життям, внаслідок скидів з БпЛА невідомих вибухових пристроїв, під час виконання бойового завдання за призначенням, відданий військовій присязі на вірність українському народові, в бою за Україну, її свободу і незалежність, на Запорізькому напрямку.
Поховали Ігоря 1 лютого 2024 року в селі Біла, що неподалік Тернополя.
«Відповідальний, товариський, талановитий, щирий, справжній і мужній Ігор житиме в серцях однокласників та вчителів. Схиляємо голови в журбі, висловлюємо щирі співчуття рідним! Вічна і світла памʼять нашому Захиснику!», – зазначили на сторінці Тернопільської спеціалізованої школи № 7 з поглибленим вивченням іноземних мов у соцмережах.
«Ми втратили талановитого інструменталіста-гітариста, справжнього, щирого друга. Ігор був скромним, справедливим, відповідальним, сміливим... Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, усім, хто знав Ігоря. Схиляємо голови в журбі та подяці... Пам'ять про Ігоря буде жити в наших серцях...», - ідеться на сторінці ТНПУ у соцмережах.
«Це дуже добра людина, приємна, спокійна, розважлива, розумний був... Був хорошим музикантом. Він грав на кобзі, контрабасі, гітарі. Це була обдарована людина», — розповів у коментарі Суспільному триюрідний брат Олег.
Залишилась мама Володимира Василівна та батько Віктор Йосифович.
Згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради від 1 березня 2024 року Ігорю Федорчаку посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста
Низький уклін воїну за захист. Вічна пам’ять і слава Герою!